Погром у сфері кінематографії
Нинішня влада органічно не сприймає нові, нерадянського типу, інституції, що розвивають і пропагують українську культуру
Українському Інституту МЗС, Українському інституту книги, Українському інституту національної пам’яті, які могли б відігравати надзвичайно важливу роль у суспільстві, безбожно ріжеться фінансування.
Український культурний фонд так само позбавляють грошей і намагаються вбити саму його суть, перетворюючи на подобу підрозділу мінкульту.
Але чи не найбільший погром відбувається у сфері кінематографії, що особливо боляче бачити після справжнього буму українського кіно 2017−2019 років. Призначивши керувати кіногалуззю не справжніх переможців чесного конкурсу, а бездарних, зате слухняних виконавців, влада їхніми руками системно нищить усе живе і справжнє.
Пам’ятаєте, яка хвиля обурення здійнялася після наказу Держкіно про позбавлення Довженко-Центру його ключових функцій, по суті — знищення цієї інституції? Зокрема, парламентський комітет гуманітарної та інформаційної політики, підтримуючи українську кіноспільноту, закликав Держкіно скасувати цей наказ.
Квінтесенцію відповіді очільниці Держкіно ви можете бачити самі: вони не лише не скасують свій наказ, але навіть розмовляти на цю тему більше не бажають. Так і пишуть — «не підлягає подальшому обговоренню».
Наочна характеристика нинішнього рівня культурної політики, демократії і парламентського контролю в Україні.
