Не шукаючи «хороших русскіх», маємо класифікувати їх на корисних, шкідливих та неважливих
Корисні наближають нашу перемогу, шкідливі віддаляють, неважливі не впливають
Наша мета — не помста, а перемога.
Наша мета — перемога повна й остаточна, перемога якомога швидша та за якомога меншу ціну, сплачену українською кров’ю.
З цієї точки зору ми, не шукаючи «хороших русскіх», маємо класифікувати їх на корисних, шкідливих та неважливих. Корисні наближають нашу перемогу, шкідливі віддаляють, неважливі не впливають.
- російські солдати — шкідливі.
- російські солдати, що здаються в полон, — корисні. Бажано з технікою та убивши командирів.
- російські солдати, що вбивають одне одного, замість вбивати наших, — корисні.
- російські дезертири, панікери, корупціонери — дуже корисні.
- російські командири, які намагаються організувати наступ чи оборону, — дуже шкідливі.
- Представники вищих російських еліт, які витрачають основні сили на конфлікт між собою та копають під путіна, — корисні.
- Утікачі від мобілізації — корисні.
- російські партизани, підривники — корисні.
- Національні рухи за незалежність — дуже корисні, бо наближають не просто перемогу, а остаточну перемогу й саме припинення існування імперії, як політичної одиниці. Навіть якщо поведінка окремих представників цих національностей не викликає у вас схвалення.
- російські обивателі, що вітають війну перед телевізором, — неважливі.
- А російські обивателі, які відчувають війну як «вітчизняну», як свою власну, — шкідливі.
- Ось чому Роман Шрайк писав, що Україна в жодному разі не має атакувати російських обивателів. Воювати з немотивованим, насильно зібраним стадом набагато легше, ніж з людьми, які втратили рідних.
Тримаймо в голові одну мету — перемогу.
