Війна - це коли трагічне і комічне переплітаються
Кілька днів тому після одного з ранкових потраплянь по Києву побачив пораненого старшого чоловіка. Сторож гаражного кооперативу, на який впали снаряди Граду
Коли я підійшов хлопець з тероборони вже наклав турнікет на поранену ногу. Я перев’язав теж поранену руку. Була ще серйозна рана голови з якою чесно кажучи не знали чи варто нам щось робити.
Чекаємо швидкої, яка спізнюється, бо викликів після прильоту в цьому районі багато. Чоловік лежить на тротуарі, цілком при пам’яті. Каже, що нічого не болить тільки заважає турнікет на нозі.
Повз проходить інший чоловік, десь його ровесник і як виявилося знайомий.
Далі діалог без купюр:
- Шо Петрович й*бнуло тебе?
- Та зацепило, бл*дь.
- А! Ну ти держись, я пойду, мені на роботу пора.
Швидка таки прибула хвилин за 20, сподіваюся чоловіка порятували і вони, ще продовжать свої чудові діалоги з колегою.
