Визнання проблеми - крок до її вирішення

Або скільки часу потрібно нам, щоб усвідомити помилку

Вихідними подивилась британську антиутопію «Years and years» (Довгі роки). На прикладі однієї сім’ї в мінісеріалі показали як зміни у суспільстві впливають на їх добробут. Окремою лінією ведеться про політичну ситуацію. Сім’я часто обговорює новини, виборчі перегони. Брати й сестри по-різному сприймають політиків: одні — підтримують класичну демократію, інші — відвертих популістів.

(До речі, про Україну в серіалі теж є. Нас показали як країну третього світу, де править Росія, а всіх дисидентів фізично знищують, рятуються лише біженці. А наприкінці — є навіть посилання на недовіру до коміків).

2028 рік — до влади в Британії приходить відверта популістка, говорить про свободу і добробут, але своїх критиканів арештовує (нічого не нагадує?). Міста починають ділити на райони і парканами обмежують пересування. Через рік — закривається ВВС, через тиск на медіа (знову нічого не нагадує?).

Фінал — очевидний, британці скинули владу. Навіть ті, хто її на початку підтримував.

Замість висновків: нині навіть відверті агітатори ЗЕрежиму (Комаровський і Гордон) усвідомили, що помилились з вибором. Я не зі злорадістю. Як говорять психологи: визнання проблеми — перший крок до її вирішення. Головне, щоб не було запізно…

Схожі новини