Поразка США в Афганістані. Чому це ідеальна історія для України?
Ситуація в Афганістані, яка призвела до одного з найбільших скандалів в США, та й в усьому світі за останні півстоліття - це шанс для нас
Головне — це зрозуміти і не витратити впусту ті кілька днів, що залишилися до візиту Зеленського в Вашингтон.
Шалена поразка проамериканського режиму в Кабулі, повний провал 20-літньої кампанії по демократизації країни і, зрештою, повне нерозуміння керівництва США, тих процесів, які відбувалися в Афганістані — це проблема для демократів взагалі і для Байдена зокрема.
Американці не просто програли. В прямому ефірі ми бачили, що таке «реалполітік», коли американці кидали своїх. Цинічно і безжалісно. Можна, звичайно, ще тижнями чи місяцями згадувати про це, а можна просто спробувати цю історію перевернути на користь собі.
Так вже влаштований інформаційний світ, що гучні скандали перебиваються не розв'язанням проблем, а іншими гучними подіями, як негативними, так і позитивними.
Зараз всі піарники Байдена шукають чим би перебити історію з людьми, які випадали з кабульських літаків. І ми, Україна, тут якраз лягаємо в масть.
Ну самі подумайте: Байдена звинувачують в заграваннях з Росією, у втратах поваги до США серед партнерів, у повному нерозумінні світових проблем і зрештою в тому, що від виходу військ США виграв Китай, який вже домовився з Талібами.
Ми зараз зациклилися на тому, що нам можуть дати статус «стратегічного партнера поза НАТО», статус, який досі, між іншим, має Афганістан. Насправді у нас несподівано з"явився шанс почати реально говорити на підвищених тонах. І Білий дім змушений шукати компроміси з нами.
Ми вже можемо акуратно підіймати ставки. Говорити про зброю, про кадрові рішення, і, найважливіше, говорити про реструктуризацію і списання боргів. Другого такого шансу у Зеленського може й не бути.
Чи розуміють це на Банковій? Поки, виглядає так, що ні. Там вважають, що фількіна грамота в вигляді статусу партнера — це наше все. А це насправді майже нуль, який дає тільки моральне задоволення.
У нас залишилося кілька днів, щоб виграти одну з найважливіших дипломатичних битв країни. Але, чомусь, я дуже боюся, що ми знову все профукаємо.
