Наша політична нація – досі великий експеримент. Незахищений і тендітний

Наша політична нація — досі великий експеримент. Не знаю, чи ми усвідомлюємо, наскільки незахищеним і тендітним він є.

У нас є два засадничі політичні досвіди, які нас визначають. І обох цих досвідів для життя політичної нації недостатньо. Перший — це асиміляція в імперію. Насильницька чи добровільна. Другий — це бунт проти імперії.

Ніцшеанський «віслюк» (кволе і змушене «так» цінностям і практикам, що нав'язані ззовні), і ніцшеанський «лев» (сильне і потужне «ні» тому, що нав'язане ззовні).

Але для політичної нації цього мало. Мало навіть бунту лева, цієї сили великого заперечення. Треба ствердження, яке йде зсередини. З самих глибин політичного організму. Бути левом, силою бунту, силою заперечення — це наша велика міць, але той, хто тільки заперечує, все ще залежить від того, що/кого він заперечує.

Мені здається, в наступні роки буде момент істини — наскільки ми зможемо перейти від несамостійного утвердження того, що нав'язане ззовні (нашим багатостолітнім рабством від імперії) і від сміливого бунту проти нього — до ствердження чогось того, що йде зсередини нашої власної спільноти. Що є випрацьованим зсередини нашого власного досвіду — а не досвіду когось ззовні, яким би добрим він не був.

Джерело