Передплатити Підтримати

Президент обрав шлях залежного Нацбанку. Грошей не буде

У чому основна проблема з Кирилом Шевченком

Президент Володимир Зеленський висунув на пост голови Нацбанку Кирила Шевченка.

Чарівний пендель від МВФ, який одночасно спробував бути дипломатичним і жорстким, не допоміг. Президент обрав шлях залежного Національного банку.

З трьох варіантів, поганого, страшного і смішного, президент вибрав найкращий. Тож теоретично, можемо і порадіти. Це як на виборах мера Києва зараз влаштували фрік-шоу з Дубінськими, Добкінами, Тищенками-Верещуками і Пальчевськими, що Кличко на їхньому фоні виглядає безпрограшно і безальтернативно. Так і при виборі голови НБУ. Коли у вас є Данилишин, який поєднує в собі якості божевільного професора і людину Коломойського, і смішний Круглик, який просидів кілька років без роботи після того, як його звільнили з Нацбанку за профнепридатність і тепер рухається групою Льовочкіна-Фірташа, голова Укргазбанку, тихий і непублічний професіонал, виглядає виграшно.

Питання тільки в тому, чому у нас був саме такий вибір. Адже ніхто не сумнівається, що прізвища Гурієва або Городниченка були внесені для проформи, і ніхто всерйоз призначати їх не збирався? Такий поганий вибір у нас був по волі президента. Це був його шорт-лист. Шорт-лист поганих варіантів. І виник він тому, що президент Зеленський особисто змусив піти у відставку Смолія. Руйнуючи незалежність Нацбанку. Останнього професійного інституту, що добре робив свою роботу. Тому ми навіть не помітили кризу у фінансовій системі.

У чому основна проблема з Кирилом Шевченком? Питання не особисто в ньому. Це не питання персоналій. Головне те, що він, очевидно, буде залежним кандидатом. А значить, політика НБУ зміниться. Значить, бажання Офісу президента будуть в пріоритеті. Це і дешеві кредити, які видають своїм і які ніхто ніколи не повертає. Це і «продуктивна» емісія. І «зрозумілий» курс. Все це закінчиться погано. Не зараз. Не відразу. Економіка України буде як жаба, яку не кидають в окріп, а варять на повільному вогні. І потім ми побачимо і стандартну девальвацію, і звично високу інфляцію. Нацбанк буде вирішувати проблеми Мінфіну з бюджетом і президента з рейтингом.

Чи може він стати незалежним? Навряд чи. Ми говоримо про людину, що 10 років очолювала держбанк в Україні. Людину, яка була радником Юлії Тимошенко ще 10 років тому. Такі люди знають толк в апаратній грі. І розуміють, коли треба слухатися начальника. І знають, що це важливіше, ніж проводити політику, результати якої не очевидні, а плюси ми побачимо не скоро. А доля Смолія буде орієнтиром. Що трапляється, коли ти робиш не так, як хоче перший.

Чи міг президент усвідомити, що він зробив, звільнивши Смолія, і зберегти незалежність НБУ? Президент Зеленський, навряд чи. Будь-який інший президент, теоретично, так. Особливо після розмови з МВФ. Можна було зрозуміти, що відбувається, як сильно вдарила по довірі кредиторів і інвесторів відставка Смолія, і спробувати призначити людину, макроекономіста, в незалежність якого можна було б повірити. Але тут питання: его президента проти економіки країни. Его, як ми бачимо, завжди перемагає. І Зеленський вибирає цього другого Шмигаля.

Чи є плюси у Кирила Шевченка?

Звісно.

По-перше, його активно мочить група Коломойського. З огляду на ситуацію з Приватбанком і той факт, що група Коломойського стояла біля витоків відставки Смолія, це не може не радувати. Не дивно, що паралельно запустився Конституційний суд зі справою про конституційність «антиколомойского» закону. Багато в чому це пов'язано з тим, що у Коломойського був свій фаворит — Данилишин. І є ризик, що трохи згодом він спробує домовитися з новим головою НБУ.

По-друге, він дійсно професійний банкір, і в умовах, коли справжнього професіонала важко переконати грати в ігри з президентом, залучення хоч когось не з «Кварталу» вже може радувати. Правда, коли ти 10 років очолюєш державний банк, то стаєш людиною з неоднозначною репутацією.

Ну і по-третє, багато іноземних інвесторів знають футболіста Шевченка, і їм буде неважко запам'ятати прізвище голови НБУ. Головне, щоб не почали плутати. В Україні в нинішні часи можна було б побачити і Андрія Шевченка на чолі НБУ. Зрештою, зі збірною то у нього виходить.

Що тепер буде з нашою співпрацею з МВФ? Буде пауза. Навряд чи МВФ скаже «та йдіть ви», хоч риторика останнього дзвоника була і дуже жорсткою. Але довіру втрачено остаточно. І поки МВФ не переконається, що політика НБУ не змінилася, ніяких траншів не буде. А значить, не буде ні грошей Світового Банку, ні грошей ЄС. А якщо очікування залежного кандидата виявляться вірними, то політика зміниться, МВФ буде стояти осторонь, і ми плавно покотимося по шляху Януковича 2012−2013 років. Але про це ми подумаємо вже пізніше.

Джерело