Передплатити Підтримати

Кадровий голод по-українськи

Конкурси скасовують або проводять таємно

Президент каже, що йому нема кого призначати. В країні кадровий голод. Немає людей.

Що відбувається, коли у вас кадровий голод? Коли уявлення не маєте, кого призначити. Ну, так буває. Ви не можете все і про всіх знати. Особливо, якщо ніколи не цікавилися цією темою. Що ви тоді робите? Правильно, проводите відкриті конкурси. Щоб люди самі приходили. І серед них уже вибираєте.

А що відбувається в Україні останні півроку? Правильно, всі відкриті конкурси або скасовують, або на їх результати забивають. Або їх проводять в ніч з п'ятниці на понеділок і так, щоб ніхто не чув. Іноді, правда, за результатами конкурсу навіть когось призначають, правда, як з кіноіндустрією, чомусь не переможця конкурсу.

Останні два приклади. Перший — пошук керівника Укрнафти. Проводиться конкурс. На конкурс приходить багато сильних кандидатів. Незважаючи на кадровий голод. І тут, коли конкурс виходить на фінальну стадію, його відміняють. І пропонують підтримати міноритарного акціонера — залишити поточний менеджмент компанії. До цього рішення чомусь приєднується і сторона «від держави». В результаті, практика управління компанією мудрими руками Коломойського буде продовжена. І все через кадровий голод.

І Укрнафта продовжить, напевно, продавати нафту дешевше ринку структурам Коломойського. Але теж тільки тому, що просто більше нікому. Голод же в країні. Попиту немає. І людей немає. Все тримається тільки на міцних плечах Ігоря Валерійовича. Який з тієї ж причини ніяк не може залишити без своєї батьківської турботи Центренерго. Адже в країні кадровий голод і управляти компанією просто нікому. Правда, до нього компанія була прибутковою, а зараз стала збитковою, в межах боротьби з корупцією, судячи з усього, але це вже дрібниці.

У підсумку, державна компанія Укрнафта демонструє відразу два тренди. Перше — це боротьба з олігархами. Ось така деолігархізація по-українськи. І друге — кадровий голод. Через який влада просто змушена брати людей олігархів як менеджерів. І в держкомпанії, і в міністерства. Просто більше нікого.

Другий — Національна служба здоров'я. Знову конкурс. Знову три сильні кандидати. І через півроку черговий тимчасовий міністр зустрічається з ними і говорить, що всі не підходять. Ну буває. Ось пройшли конкурс і не підходять. А призначити нікого. Адже в країні кадровий голод. І доведеться знову призначати якогось міцного господарника, адже більше нікого. Хотіли б, але нікого. Кадровий голод. Немає людей.

Не кажучи вже про те, як проводили конкурси на митницю, ДБР і податкову. Коли про конкурси дізнаються тільки завдяки щасливому випадку, і всі документи треба було подати на вчора. З такими конкурсами не дивно, що в країні кадровий голод. З таким підходом можна і з голоду померти при повному холодильнику. Якщо його не відкривати.

З такими конкурсами, навіть коли у вас навколо 100 випускників Гарварду, кадровий голод почнеться. І це не випадкові події. Це система. Це повторюється раз по раз. А людей, які раніше вигравали конкурси, звільняють. Дуже часто без будь-якої причини. Причому не тільки ці люди не сприймають привід, за яким їх звільняють, що часто буває. Але причин часто просто немає.

І скажіть, хто ж винен, що в країні в результаті кадровий голод? Загадка. Запитання на мільярд доларів. Кілька мільярдів, якщо зважити на те, скільки кадровий голод коштує державній компанії Укрнафта.

Переклад з російської

Джерело