Була б людина, а стаття знайдеться
Відсутність доказів провини є підставою для виходу на волю
«Зібраного обсягу доказів недостатньо», — сказав генеральний прокурор Руслан Рябошапка в інтерв'ю «Інтерфакс-Україна». Мова про справу Павла Шеремета і ув'язнення трьох людей, яких той самий генпрокурор у складі високопосадової групи осіб звинуватив у вбивстві журналіста.
«Щоб зібрати додаткові докази, які підтверджують або спростовують провину цих людей, підготовлено письмові вказівки прокурорів слідству і відповідно встановлено терміни розслідування», — продовжує пан Рябошапка і тим відкриває нам утаємничені куточки своєї прокурорської душі, одночасно вказуючи на принципи, за якими ми всі тепер маємо жити.
Так в чому ж справа? А справа як завжди у принципах, на яких має ґрунтуватися правосуддя. У філософії нерідко застосовується твердження, що відсутність доказів чого-небудь ще не є доказом відсутності. Цей принцип універсальний. Його можна застосувати до будь-чого. Іншими словами, відсутність доказів наявності розуму у прокурора, не є доказом відсутності цього самого розуму, а з ним честі і совісті. Для остаточного підтвердження потрібні додаткові дослідження. Але, коли йдеться про право, цей принцип не діє. Відсутність доказів провини є підставою для виходу на волю. Відсутність впевненості — це обґрунтовані сумніви, які є альфою і омегою цивілізованої системи правосуддя.
І не треба думати, що це ніяка не новина. Мовляв, і раніше невинні сиділи, а винуваті гуляли безкарними. Але при цьому владці пояснювали це неподобство різними причинами: продажні судді, хороші адвокати, «не знаю як так вийшло, сам щойно підійшов». Пояснень було багато. Ми чули їх всі. І щоразу громадян завіряли, що таким є закон, а влада невинна.
Всі українські високопатентовані пройдисвіти своїх часів були безсилі перед законом і обставинами. Так все це виглядало до приходу до влади молодої команди. І тільки зараз сіквел радянського правила: «Якщо нема доказів невинуватості, то нехай сидять» — публічно проголосив очільник державної інституції. Тож маємо цілком тоталітарний принцип: «Була б людина, а стаття знайдеться», який сьогодні доніс до громадськості генпрокурор.
Що далі? Робіть ваші ставки, панове! «Зізнання — цариця доказів»? Чи одразу: «Ліс валять — тріски летять»?
