Якщо немає надії на генерала Ейзенхауера...

Прочитав уважніше виступ полковника Ноздрачова і не міг дати собі відповіді на питання: “Якого біса гроші українських платників податків витрачаються на провідника російських інтересів у Генштабі ЗСУ”?

Пан Ноздрачов стверджує, що Росія захопила: «десь 6−7 відсотків української території».

Площа держави Україна становить 603 550 квадратних кілометрів. Захоплені Росією площі Криму та Донбасу становлять 43 133 квадратних кілометри. Якщо поділимо одне на друге, то отримаємо точну цифру — 7.1465%.

Тобто правильно казати: «Трохи більше 7 відсотків.» Але й це було б брехнею. Крим був захоплений, а потім незаконно приєднаний до Росії, через наявність Ексклюзивної економічної зони на морі, оскільки майже з усіх боків оточений водами Чорного моря. Ця EЕЗ становить 200 морських миль. Акцентувати увагу на «6−7 відсотках», означає ненав'язливо просувати російську пропаганду. Це завуальована брехня, що виглядає майже як правда.

Через набуття «права» на цю ЕЕЗ, Росія претендує на всі поклади нафти та газу, що знаходяться на дні Чорного моря. У тому числі на ті, які знаходяться на відстані, більшій за 12 миль від берегів Румунії та Туреччини.

На цьому зображенні червоним кольором заштрихована морська акваторія, яку вкрала Росія разом з Кримом. Вона за площею значно більша за Крим, і поклади газу знаходяться саме у цій зоні під водою. Коли держсекретар США каже, що Росія захопила 20% українських земель і моря, він правдивий. А полковник Генштабу ЗСУ говорить напівправду, озвучує месиджі російської пропаганди.

Американська компанія Екссон, що має ліцензію на видобування газу на площі Нептун поблизу берегів Румунії, розмірковує про вихід з проекту. Вона вклала 750 мільйонів доларів, а змушена буде продати майже задарма — за 250 мільйонів. Головним чином через корумповані дії румунського уряду, а також через розчарування Європою. Якщо це право відкуплять російські компанії, то американських інтересів у Чорному морі не залишиться. Це надзвичайно небезпечно для України, бо спонукатиме Росію на захоплення Одеси та Азовського узбережжя.

Особливо після введення до експлуатації Північного потоку-2.

Чи усвідомлює це українська влада? Маю сумніви. Бо якщо би усвідомлювала, то давно запропонувала компанії Екссон розробляти Олеське родовище. Це навіть не питання поповнення бюджету держави, хоча і з цієї точки зору це би було надзвичайно вигідною співпрацею. Це питання виживання України як незалежної держави, а не південно-західної провінції Росії.

Ще не пізно зацікавити Екссон розробкою Олеського родовища та перспективами використання газотранспортної системи України. Це корисно як для компанії Екссон, так і для збереження газотранспортної системи після введення до експлуатації Північного Потоку-2. Час пішов навіть не на місяці, а на тижні, після чого буде пізно волати про допомогу.

Чи під силу усвідомлення загрози та рішучість у запобіганні російській агресії нинішнім президенту, народним обранцям та уряду?

Якби уряд США очолювала людина масштабу президента Дуайта Ейзенхауера (1953−1958 роки), то він би сам показав уряду України всі загрози та можливий захист від цих загроз.

Але, на жаль, при владі у Сполучених Штатах президенти іншого масштабу. Це стосується і президента Обами, і президента Трампа. Тому Україна може розраховувати переважно на саму себе і ще на підтримку Конгресу США. На підтримку народних обранців, як від республіканської, так і демократичної партій США.

За таких обставин, небезпеці слід дивитися в очі, а не обіцяти перейти на контрактну армію та звільнити українську молодь від строкової служби в армії. Навпаки, єдина надія на високий патріотизм та свідомість української молоді. А в разі необхідності — прийняти закон і про військовий обов'язок для найкращої статі. Це покаже нашим союзникам у США, Канаді, Великій Британії та Австралії, що Україна готова відстоювати свою незалежність з усією рішучістю вільної нації. Тоді і такий президент, як Трамп, змушений буде надати усю можливу допомогу, на яку здатен під тиском своїх громадян, що будуть ще більше симпатизувати Україні.

Історія України та всіх інших народів вчить, що легких шляхів до незалежності не існує. Легким є тільки шлях до рабства.