ПоБАЗАРили...

Я не базарна людина. І в прямому, і в переносному значенні слова.

Є люди, наприклад, моя тітка, які на базарах почуваються як риба у воді. Похід на базар для них цілий ритуал: люблять поторгуватися, поспілкуватися на різні життєві, політичні і навіть геополітичні (наприклад, обговорити поведінку президента США Дональда Трампа) теми з продавцями, а при нагоді і посваритися з ними... Таких у народі називають “базарні баби”. Ця характеристика набула негативного змісту, хоча насправді вона лише відображає дійсність.

 “Базарними бабами” бувають і чоловіки. З одним таким я зіштовхнулася на Стрийському ринку. Повторюю, на ринки ходжу вкрай рідко. А тут йшла повз Стрийський і вирішила купити персиків. Підійшла до розкладки з фруктами і запитала, скільки коштують персики. Продавець, миловидна жінка років 30, сказала, що по 35 гривень, дала мені пакет і попросила самій собі набрати. Поруч з нею на сусідньому прилавку сидів колега, який прискіпливо спостерігав за тим, як я накладаю персики. Оскільки деякі були підгнилі, я їх відкладала убік і брала кращі. Це не сподобалось чоловікові, і він почав бурчати. Спочатку й не зрозуміла, що його бурчання стосується мене. Лише краєм вуха вловила його незадоволені слова: “Чого тицькаєте, та не тицькайте. Тицькає вона...”  Ще щось говорив, але я не прислухалась, лише чула, що весь час повторював слово “тицькає”. Воно мені видалось кумедним, і я мовчки усміхалась... Набрала персиків і дала жінці-продавцю, аби зважила. Та зважила, назвала ціну, я простягнула їй гроші, забрала пакет з персиками, подякувала і вже збиралась йти. Бурчун вже замовк. Коли вже збиралась йти, раптом сказав: “Прошу пані, ви вибачте, що ото казав... Бо розумієте, ці персики делікатні, їх тицькати не можна...” Я знову усміхнулася, підняла на нього очі і висловила побажання: “Ще б у нас продавці були такі делікатні, як ці персики...” Жінка-продавець розсміялася. “Ну що, отримав! А то цілий день тільки й чую: не тицькайте та не тицькайте...”  Ось так поБАЗАРили...