«Роттердам плюс» та «Роттердам мінус»...

Почув пояснення Дмитра Вовка, голови НКРЕКП (національної комісії із регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг).Вовк стверджує таке: 1) блокада окупованих територій Донбасу змушує купувати вугілля по 2900 гривень за тонну; 2) це, своєю чергою, змушує очолювану паном Вовком комісію піднімати тарифи на електроенергію.

 Тариф із розрахунку 2900 гривень за тонну вугілля був прийнятий Вовком для розрахунків у квітні 2016 року. А блокада Донбасу  розпочалася у січні 2017-го. Відтак вплинути на формулу, прийняту у квітні 2016 року, яка дістала назву “Роттердам плюс”, блокада не могла!

“Роттердам плюс” означає, що розрахункова ціна вугілля - це ціна ф’ючерсного контракту, що продається на  Міжконтинентальній біржі ICE, з додаванням витрат транспортування  (з Роттердама, Амстердама або Антверпена) до електростанцій ДТЕК, що належать Ринату Ахметову. Ціна такого контракту 18 березня 2017-го становила 75,85 долара США за тонну. Курс НБУ на той день - 26,88 гривні за долар, тож вартість тонни вугілля - 2012 гривень. Ахметов нібито не збирається купувати ф’ючерсні контракти на поставку вугілля, але хоче, щоби Вовк, розраховуючи ціну кіловата електроенергії, виходив із того, що Ахметов ці контракти купує. Та ще й доставляє вугілля, яке не купував, - до Маріуполя і далі, на свої електростанції. Тобто до ціни 2012 гривень Ахметов просить додати 888 гривень за транспортні витрати і вийти на ціну 2900, тобто “Роттердам плюс”. Іншими словами, Ахметов каже: “Вас не має обходити, за скільки я реально купую вугілля. Вас має обходити, скільки ви заплатили б, якби його купували”.  

А й справді - скільки?  Вовк мав би порахувати, скільки вугілля міг би купити на контрольованій Києвом території України. Далі подивитися, скільки можна купити у найближчих сусідів, які не вбивають українських військових, тобто у Польщі. Ці джерела постачання дешевші, ніж “Роттердам плюс”. Їхня вартість є насправді Роттердам із мінусом, тобто меншою від 2012 гривень. (Бо якби шахтарі Червонограда захотіли продати своє вугілля у Роттердамі, їм би довелося платити за доставку в ці порти. Тож ціна була би такою: 2012 грн. мінус 888 грн.= 1124 гривні за тонну). І тільки після цього пан Вовк мав би решту вугілля, якого потребують  електростанції, як Ахметова, так і державного Центренерго, обрахувати за ціною ф’ючерсів, які продаються на біржі ICE.

Що найгірше, тариф “Роттердам плюс”  і надалі годуватиме вугільних баронів на непідконтрольній  Києву території Донбасу і терористичні угруповання “ДНР” і “ЛНР”, - бо вони знайдуть, як поставити це вугілля Ахметову. Наприклад, Ахметов купує ф’ючерси, а донецькі вугільні барони продають їх на ICE, на той самий обсяг і час поставки. Тобто з українського порту Новоазовськ, який контролюється збройними силами РФ, вугілля має йти до Роттердама, а з Роттердама в той самий час вугілля має йти до сусіднього з Новоазовськом порту Маріуполь, який контролюється ЗСУ. Пане Вовк, ви ж фахівець! Як оптимізувати витрати? Правильно, пане Вовк! Поставити вугілля з Новоазовська до Маріуполя, а ф’ючерсні контракти на купівлю й продаж взаємно скасувати…

 Тариф “Роттердам плюс” залишати не можна - якщо Україна не хоче годувати терористичні “ДНР” і “ЛНР”.

 А що робити з твердженням Вовка про тарифи на електроенергію? Слід виходити зі собівартості витрат атомної, а не теплової енергетики, адже саме атомна генерує 60% всієї електроенергії України. Треба всіляко стимулювати збільшення атомної генерації і, як виникне потреба, переводити підприємства на нічний графік роботи, - адже вночі Україна виробляє набагато більше електроенергії, ніж  споживає.