Не так бідують, як прибідняються?..

Минулої неділі я вирішила сходити на Весільну виставку Wedding Festival, що проходила у виставковому центрі на ринку «Південний».

Останній раз на “Південному” була років чотири-п’ять тому. Від знайомих чула, що перманентна економічна криза в Україні позначилась і на цьому вельми популярному серед львів’ян торговому комплексі.

Був період, коли підприємці, що орендували тут торгові площі, були змушені закриватися: оренда висока, а покупців обмаль. Українці, мовляв, збідніли. Чесно кажучи, і я так думала. До минулої неділі. Поки не повернула з вулиці Виговського у бік “Південного”...

Насамперед здивував нескінченний повільний потік машин, що заїжджали і виїжджали з ринку. Черепашачою швидкістю заїжджаємо на територію торгового комплексу. На годиннику — 15.00. Завдання номер один — припаркувати автомобіль. Хоч парковок тут чимало (є підземні, є двоповерхові), але усі “запаковані” під зав’язку. Таких невдах, як ми, чимало. Водії відчайдушно і безрезультатно шукають, де залишити своє авто. Щоразу заїжджаємо на нову парковку, кружляємо і виїжджаємо ні з чим. Ця “перевірка” нервів тривала майже годину. Ми об’їхали чи не усі парковки. Такого “аншлагу” машин і людей я не очікувала. Ринок нагадував справжній мурашник. Люди ходять по закупи, багато хто у двох руках несе щойно придбаний товар... Зрозуміло, ніякої виставки мені вже не хотілося. Було єдине бажання — чимшвидше звідси їхати. Виїжджали ми так само повільно і довго, як і заїжджали...

Якщо мені хтось буде говорити, що українці страшно бідують, ледь зводять кінці з кінцями, пошлю їх у неділю на “Південний”. Нехай подивляться, скільки там машин (це при тому, що бензин лише дорожчає), які це автомобілі (власне, звернула увагу, що багато саме дорогих). Вже не кажу про самі бутики. Бо окрім, наприклад, будівельних магазинів, там є чимало крамничок з дорогим одягом та взуттям чи хутром. Якщо вони досі не закрилися, значить, мають достатньо клієнтів.

Усе це свідчить лише про одне — шалену тіньову економіку. Люди на таких ринках витрачають не останні гроші. Це або гроші закордонних заробітчан, або від контрабанди, або корупційні прибутки: хабарі, подяки, “відкати”... Та й податки народ, схоже, не поспішає платити. Звичайно, є і чесно зароблені, але не вони “роблять погоду”.

Нашу людину, як бачимо, жодною кризою не злякаєш!