Путінський указ про фейкові паспорти – демонстрація Трампу своєї крутизни

Західні лідери як мантру, як заклинання повторюють, що альтернативи Мінським угодам немає. Вторять їм і українські можновладці. Мінські домовленості стали класичною “валізкою без ручки”: викинути шкода, нести тяжко...

Натомість сам Путін нахабно демонструє світові, що чхати він хотів на будь-які домовленості, у тому числі і Мінські. Останній показовий приклад — його указ про визнання документів, виданих на територіях «окремих районів Донецької і Луганської областей» (ОРДЛО). Інформація про таке рішення з’явилася за півгодини до початку переговорів “нормандської четвірки” під час Мюнхенської конференції. Вишукане знущання, чи не так? Такий собі щиглик по носі і Заходу, і Україні. Мовляв, і що ви за це мені зробите? Та нічого. Європа і Америка, як завжди, “стурбовані і занепокоєні”, а Україна, як завжди, розгублена і безпорадна...

Для чого Путін це зробив? Версій багато. Хотів вкотре принизити Україну. Додати кілька пунктів до свого рейтингу, бо ж великодержавні амбіції російського електорату треба постійно підживлювати. Підбадьорити своїх маріонеток, які після ліквідації Мотороли, Гіві та інших бандюків могли занепасти духом.

Але, знаючи психотип Путіна, щось мені підказує, що головним адресатом цього указу були не жителі ОРДЛО, не власний електорат, не Україна і навіть не Європа. Це був показовий виступ для дядечка Трампа. В такий спосіб господар Кремля хотів сфокусувати на себе увагу нового американського президента. Показати Трампу, який Путін крутий мачо, мовляв, ви його санкціями продовжуєте лякати, а він у носі це мав, у нього своя гра. І він не втрачає надії, що змусить усіх грати за своїми правилами. 

Цей указ видається мені суто емоційним, якщо не відчайдушним кроком. Судіть самі. “Новоросія” накрилась мідним тазом. Трамп, на якого Кремль покладав такі колосальні сподівання, виявився “підлим зрадником”. Своєю заявою про повернення Криму Україні і деескалацію на сході, завдав Росії підступного удару в спину. А тут ще й кремлівський друг Флін (радник Трампа з нацбезпеки) “спалився” та був змушений йти у відставку. Схоже, нерви у Путіна здали. Ось і вирішив у притаманній для нього гібридній манері атакувати, тиснути, шантажувати. Мовляв, визнання паспортів — це лише квіточки, ягідки попереду. Наступним кроком може бути анексія, і тоді Україна позбудеться чергового шматка території.

Путін, звичайно, блефує. Йому, може, з одного боку, і хочеться продовжувати “собірать зємлі русскіє” на втіху своєму електорату, але, з іншого, розуміє, який це непосильний тягар — зруйнований, розграбований і деморалізований Донбас. Росія Крим перетравити не може, а тут така ракова пухлина! Путін зацікавлений, щоб вона руйнувала Україну зсередини. ОРДЛО — це такий собі донбаський “хамас” на території України, який буде люто ненавидіти Україну. Маючи у своїх руках такий інструмент впливу, Путін завжди диктуватиме нашій країні свої умови. 

Що ж робити? Перестати боятися. Україна має усі моральні підстави гостро реагувати на указ президента Росії про, по суті, визнання терористичних угруповань. Він може сто разів переконувати, що в такий спосіб не визнавав “ДНР-ЛНР”, але де-факто він їх визнав. З того часу минуло вже кілька днів, а Україна, вибачте, соплі жує, боїться зробити зайвий крок, аби не спровокувати агресора. Знову обмежуємося заявами... Якраз зараз чи не найвдаліший момент, аби у відповідь на указ Путіна нарешті визнати на державному рівні ОРДЛО — тимчасово окупованими територіями і заявити, що усю відповідальність за їхню життєдіяльність несе окупант. Припинити будь-які контакти: не постачати туди електроенергію, не виплачувати пенсій. В України за три роки вій­ни мав би нарешті визріти хоч якийсь план Б. Мінськ не працює, воєнним шляхом звільнити Донбас без великомасштабної війни з Росією ми не зможемо. Іншого варіанта, як повної ізоляції цієї території, наразі просто немає.