Говорить і показує Ростов... 

Допит Януковича у справі «беркутівців» підтвердив: Кремль використовує «легітимного» для розхитування ситуації в Україні зсередини.


Судовий «телеміст» «Київ-Ростов» за участі свідка Януковича у справі про вбивства «Беркутом» людей на Майдані з другої спроби таки відбувся. Ось тільки свідчення «легітимного» скидалися то на виправдальний вирок «беркутівцям», то на прокурорський вердикт нинішній владі. Звісно, ніхто і не чекав, що Янукович впаде у залі суду на коліна і каятиметься за свої криваві гріхи. Інтрига була в іншому: чи вдасться ростовській маріонетці Кремля зіграти спектакль настільки бездоганно, щоб донести «мораль байки», не виказавши, до яких ляльководів ниточки ведуть. З роллю Янукович впорався на тверду «четвірку». 

Те, що режисерам «кіно» вдалося пропхати сцену з завідомо безрезультатним допитом Януковича, вже на старті додало їм фори. Це з юридичної точки зору   допитувати «легітимного» у справі «беркутівців», та ще й як свідка, не мало жодного сенсу. Бо ж якими такими свідченнями Янукович міг збагатити суд?           Хіба ж напряму віддавав хоча б один «убивчий» наказ «Беркуту»? Ні: між президентом і «беркутівцями» не одна ланка була. Та й до чого тут   підозри про причетність Януковича до масових вбивств на Майдані, якщо у справі, яку розглядає суд, він - не підозрюваний, а свідок (епізоди по Майдану розвели по різних провадженнях, щодо кількох Януковичу оголосили підозру, але справи «беркутівців» це не стосується)? 

Кому і для чого тоді знадобилося  це судове шоу? Адвокатам п’ятьох «беркутівців», які опинилися на лаві підсудних? Рятуйте, мовляв, Вікторе Федоровичу, вірних бійців свого режиму? Та рибина настільки дрібна, що заради неї Янукович і пальцем не поворухнув би. Не те, щоб по ночах зубрив написану для нього «кремлівську прозу» про події на Майдані - для озвучування у суді і на прес-конференціях. 

Зрозуміло, що байку про те, як «легітимний» люб’язно відгукнувся на ініціативу захисту «беркутівців», використали як фантик. У тих, кому потрібно було, аби Янукович виступив свідком у справі, і «ксиви» не адвокатські, і прописка за межами України, і мета, далека від того, щоб скостити можливий строк підсудним «беркутівцям». І було б наївно думати, що «хід легітимним» режисери випадково зробили саме до чергової річниці Майдану, коли пам’ять, емоції, запитання про криваві події того часу пульсують з потрійною силою.  

Висипати на роз’ятрену рану пуд солі, щоб жертва вила від болю, кляла тих,  кого винуватить у своїх муках, і виношувала думки про розплату  — ось реальний задум тих, хто «ляльководить» Януковичем. Сам факт, що у третю річницю Майдану «легітимний» постане не перед Гаазьким судом, а ламатиме з себе жертву «хунти», яка заради приходу до влади використала Майдан як гарматне м’ясо, - це навіть не плювок в обличчя України й українців. Це щось гидкіше. 

На суді Янукович розповідав, як намагався розв’язати ситуацію виключно мирним шляхом (мовляв, ніколи не віддав би наказів, які б призвели до кровопролиття), а спраглі влади політичні опоненти, використовуючи провокації і не гребуючи життями «майданівців» (у причетності до розстрілів на Майдані Янукович звинуватив радикальні сили, зокрема, «Правий сектор» і «Свободу»), йшли до своєї кривавої мети. Навіть «дослідження» Американської асоціації політичних наук цитував, яке буцімто доводить, що до масових розстрілів  20 лютого 2014 року були залучені ультраправі та олігархічні партії — з метою силового повалення влади. 

Янукович бідкався, чому немає всебічного розслідування вбивств на Майдані, чому не розслідують справи про загибель правоохоронців, яких «вбивали, палили, а вони все одно робили усе, щоб забезпечити громадський порядок у Києві». Силовий розгін студентів 30 листопада назвав спланованою провокацією за участі тих же радикалів. «Студентів на той час на Майдані майже не було, - заявив Янукович. - Підійшли радикали і почали провокувати «Беркут». 

«Громадянську війну», якою називає події на Донбасі, теж  радикали і ті, хто за ними стояв, спровокували. «Захопили владу і почали готуватися до того, щоб «нахилити» населення сходу, яке не було згідне з тим, що відбувалося у Києві», - перейшов на сленг Янукович. «Врагу нє сдался наш гордий варяг» (Донбас тобто)  - так і почалася війна. 

Діюча влада спровокувала, вона винна - як мантру повторював на суді Янукович. Винна у кровопролитті на Майдані, у конфлікті на сході, у нерозслідуванні майданівських справ, у байдужості «до таких жахливих фактів, як замах на главу держави» («легітимний» не оминув нагоди вкотре розповісти, як  його кортеж розстріляли з автоматів). 

Але найжахливіше не те, що звинуваченнями у смертних гріхах сипле «кривавий праведник» Янукович. Найстрашніше, що його «чорне зерно» досі  падає на родючий ґрунт, проростаючи у відчай, зневіру, гнів. Через три роки після Революції гідності — жодної крапки у справах Майдану, жодного покараного за злочини. А Янукович — свідок у справі! Хто винен? Риторичне запитання. Замість того, щоб розставити крапки над «і», аби більше не було спекуляцій щодо подій на Майдані, замість того, щоб запобігти зрежисованим Кремлем і загрозливим для України шоу, як з Януковичем, влада демонструє свою недалекоглядність і неспроможність. На шоу відповідають шоу. Бо назвати інакше цирк, який влаштував перед допитом Януковича генпрокурор Луценко, язик не повертається: «генеральний» примчав у суд особисто оголосити «легітимному» підозру у справі про державну зраду. І трьох років не минуло...