Олімпійці, перед мікрофоном вмикайте мізки!

Українські спортсмени не тішать рекордами на Олімпіаді у бразильському Ріо-де-Жанейро.


Замість медалей, на які так сподівалися у стартові дні на стрільбищах, борцівських килимах, фехтувальних доріжках, на третій день Ігор маємо одні “бублики”. Але найбільше розчарування спіткало вітчизняних уболівальників ще до початку  головної спортивної події. Замість того, щоб сконцентруватися на підготовці до змагань, а згодом — “вистрелити”, наші атлети допустили фальстарт. Заплямували себе участю у спецпропагандистському ток-шоу, що його, як завжди, підленько, цинічно, зрежисирували росіяни. Наївні, недалекоглядні наші олімпійці, купившись на гасла слов’янської солідарності, намололи дурниць в інтерв’ю журналістам ворожої до нас країни - щодо допінгового скандалу, в який, як у лайно, по самі вуха вляпалася Росія. Фактично стали на її бік, записалися в її адвокати...

Як відомо, йдеться не про поодинокий випадок-казус із забороненими “піґулками від простуди”, які ковтали атлети із Москви. А про розгалужену, добре організовану систему фальсифікацій, яку Росія вкоренила у своєму спорті заради досягнення дутих результатів — во ім’я пропаганди власної “величі”. Міжнародні експерти документально зафіксували, що майже у кожному виді росіяни протягом багатьох років вдавалися до штучної стимуляції досягнень, відтак їхні перемоги і медалі були незаслуженими. Щоб приховати цей масштабний спортивний обман, Росія на повну котушку залучила спецслужби, які викрадали і підмінювали компрометуючі допінг-проби. А були ще загадкові смерті спортивних чиновників. Уся державна машина Путіна працювала на те, щоб зам’яти це фіаско, відвести удар. Не вийшло! Незважаючи на шалений тиск, міжнародні федерації відсторонили від Олімпіади-2016 та інших престижних стартів сотні спортсменів російської “супердержави”.

Замість того, щоб повторити цю правду-матку на мікрофони російських журналістів, або, принаймні, пропустити повз вуха їхні підступні запитання, члени нашої спортивної делегації (у тому числі — деякі тренери) взялися... співчувати московським “алхімікам”, захищати “репресованих”. Мовляв, відсторонили їх неправильно, зробили це на замовлення західних конкурентів, з політичних мотивів. Свою підтримку порушникам спортивної дисципліни  деякі наші “захиснички” пояснювали тим, що вони - “непогані хлопці, при зустрічі вітаються”. А одна спортсменка пошкодувала про санкції проти росіян через те, що один з членів цієї команди — її хлопець... 

Такими  “перлами” українські олімпійці не тільки показали свою безпринципність,  безпідставно поставили під сумнів висновок авторитетних міжнародних інспекцій, вдарили по реноме нашої країни, яка обстоює принципи феєр-плей (чесної гри), а й підіграли Росії, яка намагається відбілити себе в очах олімпійської спільноти. Зрозуміли це  лише після того, як тенденційно змонтовані ролики з’явилися в ефірі...

Можна було б, звичайно, сказати “фе” нашому  Міністерству молоді і спорту, яке  не попередило олімпійців про ймовірні російські провокації і допустило, щоб наша делегація летіла в одному літаку з росіянами. Але хіба самі спортсмени такі вже наївні і недалекоглядні, не розуміють, що їх розводять? Вони що, жили і тренувалися на Марсі, і не знали, що робиться в нинішньому світі? Не відали, що таке “гібридна війна”, які психологічні атаки від країни-агресора їм доведеться відбивати на манежах і поза ними? Чому б не повчитися у Джамали, яка на “Євробаченні” демонстративно проігнорувала російське “Лайфньюс”? Або так, як свого часу зробив Євген Коноплянка - “повний ігнор” кремлівським ЗМІ. Можна було б взяти приклад і з литовського президента Далі Грибаускайте, яка, знаючи, якими маніпуляторами є російські журналісти, ніколи не відповідає їм.

Мені думається, що дехто з наших “співчувальників” плакав за дискваліфікованими росіянами з певним розрахунком. Сподівався, що, може, після ось такого “братнього” інтерв’ю у російському спорткомітеті їм запропонують змінити громадянство і виступати під “триколором”, а “Газпром” пообіцяє належне фінансування. Таких горе-патріотів розвелося багато.  Недавно наша чемпіонка світу з боротьби сумо дременула до Москви — бо там платять у кілька разів більше. За “довгим рублем” до країни-агресора подався і  екс-гравець нашої національної футбольної збірної Олексій Гай (той, що відмовлявся одягати футболку з написом “Слава українській армії!”). З таких же мотивів у Росію свого часу їздив (і повернувся з ганьбою) Євген Селезньов...      

Утім, які можуть бути претензії до спортсменів, якщо не на висоті є їхнє керівництво? Сам президент Національного олімпійського комітету України  Сергій Бубка толерує російських “допінгманів”! Він був єдиним із 24 членів ради Міжнародної федерації легкої атлетики, який проголосував проти  відсторонення росіян від Олімпіади — немовби боявся їх прогнівити. Дивно, що спортивна громадськість так і не дала належної оцінки такому кульбіту Бубки.  Схоже, Сергій Назарович ніяк не позбудеться проросійської орієнтації, успадкованої з часів свого перебування у Партії регіонів...