«А цей букет для  пані!»

Учора ввечері вирішили з чоловіком прогулятися центром Львова та з’їсти морозиво у якійсь кав’ярні на літньому майданчику. Після насиченого робочого дня одразу їхати додому та братися за хатню роботу не хотілося.

Треба “провітрити” голову. А для мене прогулянка центральними вуличками міста — чи не найкращий відпочинок у межах рідного мегаполіса.  Поласували у “Віденській кав’ярні” морозивом, почитали останні новини на ґаджетах та пішли шпацерувати. Як кажуть, на людей подивитися, себе показати...

Гуляємо площею Ринок та бічними центральними вуличками і вкотре диву даємося: у жодній  кав’ярні на літньому майданчику практично вільного місця немає. Розслаблений народ хто пиво попиває, хто каву,  хтось кальян курить...  Дивишся на це і думаєш, а коли ж люди працюють? Скажете, то ж ввечері, після роботи. Так, але подібна картина і вдень, і ввечері, і навіть зраненька. Одне слово, суцільне свято життя! І раптом у цій галасливій метушні мій погляд вириває картинку з життя. На розі вулиць Сербської і Староєврейської маленька сива бабця, що нагадує горобця, торгує букетиками квітів. Не розкішних троянд, а скромних чи то польових, чи з власного подвір’я. До неї схилився молодий чоловік, якому щойно продала два невеличкі букетики. І тут до мого вуха долітає його фраза польською мовою: “А цей букет для пані!” - і віддає старенькій щойно куплений букет.

Бабця аж розгубилась, схоже, не збагнула, що сталося, якось відчужено взяла подаровані квіти і без жодних емоцій  поставила у банку з водою. А може, старенька недочуває чи польської не розуміє, або ж давно забула, як це — отримувати квіти від чоловіка. Не побачила я у її очах ані радості, ані бодай здивування... Мабуть, лише розуміння, що цей букет ще раз можна продати. А ось в очах хлопця, який подарував пані квіти, я побачила  радісний блиск і милу усмішку на устах. Він почувався щасливим, що зробив благородний вчинок. І, мабуть, робив його не так для пані, як для себе. Є часом у людей потреба зробити щось хороше, приємне для інших. Жаль тільки, що такі душевні пориви у людей бувають не так часто, як би мало бути...

Другий букетик забрав з собою. Вочевидь, ще одна львівська пані чи, може, цього разу вже панночка, отримає  його від галантного кавалера. І, може, цього разу дочекається хоча б вдячної усмішки…

Фото автора