«Патріоти» на підтанцьовці в Кремля

Перший тиждень осені спливає під знаком нових турбулентних завихрень в українській політиці — звинувачення соратників у національній зраді переросли у вуличний хаос і трагічні наслідки. Навішування ярликів, розломи в коаліціях, кулачні бої опонентів — річ не нова у політиці. Але вперше опоненти так дико, не добираючи засобів, перейшли межу допустимого. І сталося це під стінами святая святих - законодавчого органу. Ціна політичного цинізму — три загублені у центрі Києва (не на фронті!) молоді життя, півтори сотні важко покалічених. У підсумку — глибокий біль, розчарування в різних куточках країни і подив з боку наших закордонних друзів. А загалом — великий підступний удар по демократичній державі...  

За останні місяці Україна поза Донбасом пережила кілька резонансних подій, які викликали злорадну втіху у наших ворогів. Йдеться про таємничі загибелі серед білого дня колишнього нардепа Калашникова, демонстративний розстріл письменника-українофоба Бузини, захоплення “Нафтогазу України” бійцями “приватної армії” Коломойського, перестрілку “Правого сектору” з правоохоронцями у Мукачевому, “бурштинову” контрреволюцію” на Поліссі. На берегах Москва-ріки потирали руки: дивіться,  ця “хунта у Києві” не контролює ситуацію, країною управляють бандити!..

І ось у понеділок наші недруги отримали нову поживу для глузувань. Нею стали масові заворушення біля Верховної Ради, які вилилися у криваву бійню. На відміну від Революції Гідності, де провокаторами були силовики, цього разу агресія виходила з боку мітингувальників — людей, яких зібрали на акцію протесту “Свобода”, Радикальна партія, “УКРОП” та інші політичні сили крайніх поглядів. Вони протестували проти змін до Конституції, але у своїх діях самі вийшли далеко за рамки дозволеного...

Як тільки стало відомо про ухвалення конституційних змін щодо децентралізації, кілька сотень людей під проводом своїх партбосів кинулися на штурм парламенту. У хід пішли металеві і дерев’яні кийки, димові шашки, шумові і газові гранати, які були начинені болтами, гайками, осколками, а також балончики-вогнемети. Свою злість “протестанти“ безпричинно виливали на молодих хлопцях з Національної гвардії, які охороняли будівлю ВР, і багато з яких ще донедавна захищали країну на фронті. Від політиканів вони зазнали грубих образ і важких поранень. В одних переламані ноги-руки, в інших — вибиті очі, розбиті голови, порізані животи. Кілька правоохоронців, опинилися на грані життя і смерті. Трьох з них -  Ігоря Дебріна, Олександра Костину, Дмитра Сластикова врятувати не вдалося...

Президент нагородив загиблих орденами “За мужність”, розпорядився посмертно надати їм статус учасників АТО, виплатити сім’ям загиблих по 609 тисяч грн. компенсації, а всім решта нац­гвардійцям, які виконували свій службовий обов’язок  — по 5 тис. грн. грошової допомоги. Але як пояснити матерям убієнних, чому загинули їхні сини? І від кого?  

Міліція затримала до двох десятків найбільш агресивних учасників цих трагічних подій, у тому числі ймовірного убивцю, який кинув у охоронців порядку бойову гранату. Ним виявився 21-річний рядовий добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення “СІЧ” Ігор Гуменюк. Ще два дні перед тим він перебував у зоні АТО, але несподівано написав заяву про звільнення (начебто через низьку зарплату). При обшуку у нього знайшли гранату Ф1 і використану чеку від РГО. Можливо, тієї самої, осколки якої вбивали його ровесників...  

За попередніми даними Гуменюк — активіст ВО “Свобода” (у “Січі” служать багато вихідців з партії Олега Тягнибока). На причетність затриманого до цієї політсили вказує передвиборний білборд “Свободи” з його фотографією. У слідства є дані, що кілька днів перед кривавим мітингом лідер “Свободи” Олег Тягнибок їздив у зону АТО, зустрічався з бійцями “Січі”, вів з ними довірливу розмову. Після цієї бесіди кілька фронтовиків ні з того, ні з сього “зав’язали” з участю в АТО, покинули позиції на передовій. Окремих бачили на понеділковому мітингу...

Голосування 31 серпня і трагічні події біля парламенту відчутно позначилися на політичному житті, поглибили кризу у коаліції, спричинивши водорозділ у ній. З більшості вийшли радикали, які водночас відкликали з уряду свого віце-прем’єра Вощевського. З фракції “Самопоміч” виключили п’ятьох активістів, які, голосуючи за президентський законопроект, “порушили партійну дисципліну”. У позу стала “Батьківщина”, яка, одначе, гримати дверима поки що не збирається.  Наступає нова політична реальність — сила постмайданної команди тане на очах. Між союзниками немає довіри. Можливо, щоб ухвалювати рішення, їм доведеться “позичати” голоси у позафракційних. І навіть у представників “Опозиційного блоку”, що і сталося під час ухвалення конституційних змін.

Експерти кажуть про наближення нових дострокових парламентських виборів, можливий реванш “вчорашніх”.  Це якраз те, чого ждуть не діждуться у Путіна. Російському президенту не вдалося приборкати Україну збройною агресією, то взявся за інші, внутрішньоукраїнські важелі. Їхню роль радикали під парламентом зіграли відмінно...