Ідея Дуди - цілком щира. Не варто було його “обламувати”
Може, Порошенко образився на те, що Дуда відмовився зустрітися з ним відразу після своєї перемоги на виборах?
Пропозиція польського президента Анджея Дуди щодо залучення Варшави до “нормандського” формату переговорів по Донбасу підтримки з боку “нормандців” не отримала. На прес-конференції у Берліні, яка відбулася після зустрічі Ангели Меркель, Франсуа Олланда й Петра Порошенка, президент України заявив: “Переконаний, ми не потребуємо нових форматів. У нас є формат Мінська, формат "нормандський". Упевнений у тому, що в рамках цих форматів можемо вирішити усі необхідні питання". І ще: “Базовим вважаємо формат “нормандський”, який довів свою ефективність". Наскільки виправданою була така категоричність українського президента?
Хоча щодо “ефективності” можна довго сперечатися, реальної заміни “нормандському” формату сьогодні справді немає. Росія не захоче бачити Польщу за столом переговорів. Та й Німеччину з Францією можлива польська участь у “мінських” перемовинах також не “заводить”. Така собі політична ревність... “Женевський” формат, тобто ЄС, Росія, США і Україна, за всієї своєї логічності й бажаності сьогодні теж неможливий. Американський президент Барак Обама усунувся від української проблеми, переклавши її тягар на плечі фрау Меркель. У світлі наближення президентських виборів у США Обамі так комфортніше... А ЄС як зовнішньополітичний гравець наразі мало на що здатний. Позиції лідерів окремих країн-членів ЄС щодо Путіна дуже різняться, тож виробити єдину лінію, потрібну для “Женеви”, ЄС важко. От днями прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці заявив: “Думка про те, що можна збудувати Європу на протистоянні Росії, як того хочуть кілька країн, які нещодавно приєдналися до ЄС, є трагічною помилкою”... А екс-глава МЗС Німеччини Ганс-Дітріх Геншер узагалі вважає, що з режиму Путіна треба зняти усі санкції. Співпраця з Росією, мовляв, для ЄС за будь-яких умов важливіша, ніж якась там Україна...
Отже, за змістом берлінська заява Порошенка - не більш ніж констатація ситуації, яка реально склалася. Але за формою ця заява була, як на мене, надто різкою. Пропозиція Дуди була, можливо, трохи наївною, - зате абсолютно щирою. Тож навіщо було його так жорстко “обламувати”? Може, Порошенко образився на те, що Дуда відмовився зустрітися з ним відразу після своєї перемоги на виборах? Та відмова була помилкою Дуди, за яку його в Польщі жорстко критикували. Але про які образи мова, коли на кону - відносини з Польщею, нашим головним союзником (поряд із Литвою) у Євросоюзі, багаторічним захисником інтересів України на міжнародній арені?
Пропозицію Дуди щодо розширення “Нормандії” критикував за відрив від реальності й глава МЗС Польщі Гжегож Схетина. Але навіть цей політичний опонент Дуди визнав: категорична берлінська заява Порошенка стала для нього “не найприємнішою”...
Якби Порошенко сказав у Берліні, що вітає і цінує пропозицію Варшави, і при цьому зауважив би, що її втілення в життя залежить не тільки від Києва, це було би сприйнято у Польщі спокійно. А ще краще було “доручити” розбиратися з ініціативами Дуди Меркель, до якої вже 28 серпня поїде польський президент.
