Ми здаємось без бою?..

Я прошу президента України Петра Порошенка не підписувати так звані донецькі закони, якими Україна добровільно погоджується на анексію Донбасу і легалізовує там розгул терору та бандитизму. Не беріть гріх на душу. Не “вляпайтесь” в історію.

Я чую і розумію усі аргументи, які прихильники миру за будь-яку ціну висловлюють у своїх блогах. Вони гуманні, у них є своя логіка, але вони дуже наївні. Один з аргументів, мовляв, віддавши на поталу агресору меншу територію, Україна рятує землі, на які Росія вже нагострила зуби. Якби не перемир’я, то вже б захопила і Маріуполь, і інші міста Південного Сходу. Тобто, віддаючи сепаратистам вже завойовані ними території, українська влада щиро вірить, що далі вони не підуть. Тобто на переговорах у Мінську Україні, мабуть, це пообіцяли. Але за час “перемир’я” окупована територія розповзалась на очах! Достатньо порівняти карту, яку нам демонструє прес-центр АТО у день “перемир’я” і нинішню. Виходить, умови угод вже порушено. І не раз. Тоді на чому тримається впевненість офіційного Києва, що ця зараза не поповзе далі, що територіальними поступками ми страхуємо ся від подальшої агресії? А якщо такої гарантії нема (а її нема!), для чого тоді “підписуватися” на ці гнилі і принизливі компроміси.

Ще один аргумент провладних “голубів”, що Україна не готова повноцінно воювати з Росією. Мовляв, треба накопичити сили, заручитись військовою підтримкою союзників, і вже тоді дати відсіч противнику. Що ця передишка нам більше потрібна, ніж ворогу, бо він сильніший. Тобто українська влада розуміє, що війна з Росією неминуча, але вдає, що “донецькими законами” умиротворить агресора і забезпечить мир. Це обман чи самообман? Якраз Росія повною мірою використовує паузу для того, щоб зміцнитися, перегрупуватися, накопичити військовий потенціал. Є підтверджена розвідкою НАТО інформація, що Росія продовжує активно завозити на підконтрольні території важку техніку (за повідомленням “Інформаційного спротиву”, завезли навіть установки протиповітряної оборони та підтягнули до кордону декілька одиниць бойової авіації без розпізнавальних знаків!). З усього видно, що Росія не на жарт готується до війни, а ми готуємося до виборів і, мабуть, сподіваємося, що агресор раптом передумає реалізовувати свої геополітичні амбіції.

Боюсь, не передумає. Бо наша поступливість лише додає їй драйву. В Інтернеті випадково натрапила на інтерв’ю з так званим політологом, який є апологетом Новоросії. Він прямо говорить, що незалежність Донбасу — це перший крок до створення нової держави — Новоросії. Каже, що Донбасу потрібно півроку, щоб створити повноцінну державу — зі своєю армією (50-60 тисяч чоловік), з національними ЗМІ... А вже у цій армії будуть створюватися підрозділи, окремі полки, які “звільнятимуть” інші міста України від “київської хунти”. Буде запущено, як він каже, механізм клонування армій: Одеський полк буде “звільнювати” Одесу, Харківський — Харків, Дніпропетровський — Дніпропетровськ і т. д. За його словами, 60-тисячної армії вистачить, щоб “звільнити” всю Україну, якщо буде таке завдання...

У мене виникає питання: якщо усі розуміють, що Росія не збирається відмовлятися від проекту “Новоросія”, якщо ми готуємося до війни з Росією, то для чого було ухвалювати ці ганебні закони, які нічого не змінюють? Відтягнути війну можна в інший спосіб. Наприклад, блефувати. Як це, зрештою, роблять той же Путін і підконтрольні йому сепаратисти. Для чого було так поспішати з цими законами? Навіть якщо Порошенко пообіцяв Путіну надати Донбасу цей горезвісний “особливий статус”, то міг же тягнути з цим рішенням, не ухвалювати його з першого разу. Мовляв, я закон виніс на Раду, але такі-сякі депутати його провалили...

У Порошенка ще є шанс не зганьбити себе і Україну. Він має всі законні підстави не підписувати ці закони, бо ухвалювались вони з порушенням регламенту і Конституції. А він же гарант...