На 23 рік державності ми відчули себе вповні незалежною країною

І тепер лиш усвідомлюємо сенси головного свята країни.

Довгі роки ми жили окремо від держави. Про неї згадували хіба що на виборах чи при отриманні довідок. Але по великому рахунку громадяни і держава існували окремо. Черговий президент забирав майно у переможених кланів і роздавав своїм дворянам. Потім клани мінялися місцями. За вбогих холопів ніхто не заморочувався. Хіба що церква.

Зрештою громадяни повстали проти феодальних порядків.

Спочатку все йшло в звичних правилах кланових воєн.

Аж раптом виявилося, що сотні людей на вул.Грушевського готові віддати здоров'я за якусь нову спільну справу.

Потім на Інститутській сотня героїв віддала життя за цю спільну справу. А потім десятки тисяч кращих людей записалися у добровольці, щоб захистити цю спільну справу. А мільйони небагатих людей віддають свої гроші і майно задля цієї спільної справи.

Важливо зрозуміти — цей масовий рух українців надихається не збереженням старої, кланово- совкової держави, в якій від України лишилася сама назва. Люди мають нові цінності, борються і жертвують за нову спільну справу.

Спільна справа латиною — РЕСПУБЛІКА.

Це за нову Українську Республіку об'єдналася нація.

Цього історичного факту не хочуть усвідомити більшість старих українських еліт. Смішні. Все просто: прийшов мезозой і — не дивлячись на розмір іклів та м'язів — динозаври вимруть.

Всі спроби політиків під прикриттям популізму працювати інструментами старої держави — приречені.

Так, іде війна. Але це не привід відкладати радикальні зміни.

Якщо ми будемо займатися лише війною і не проведемо реформи — Путін виграє. Бо навіть відбивши атаки терористів стара Україна не стане країною українців. І тоді її втягування в братську могилу Русского Міра стане питанням часу.

Тому відзначаючи свято Незалежності я вірю, що мир і розквіт новій Українській Республіці принесе лише люстрація, співпраця з суспільним активом і створення якісно нових державних інституцій.

Над цим і працюватиму.

Слава Україні!