Це - не мій Майдан

Я не розумію, чому люди в броніках і з автоматами не в АТО. Я не розумію, чому волонтерські та громадські організації, які там є, не можуть працювати не на Хрещатику, а в Українському Домі? І я не розумію, чому їздити по бруківці Інститутської — гріх, а бухати там — ні.

Коротше, я вважаю події в центрі української столиці справою окремих зацікавлених собою людей, а не суспільства. А відтак, це — не Майдан Гідності, а майданчик інтересів та амбіцій.

І основне: головні події розгортаються не на Майдані, а на кордонах нашої країни. Вчорашня нарада з українського питання в Кремлі змушує нас до максимальної боєготовності. Те, від чого Бог відвів Україну 18-19.06, — знову на порядку денному Путіна.

Дуже важливим було би рішення про негайний вступ України в НАТО в разі прямого вторгнення. Але в будь якому разі для нас головне — мати внутрішню єдність.