Пригодовані міліцейські пси скаженіють...

Які ВІДЧУТТЯ викликає у вас людина у формі українського міліціонера? Якщо руку на серце, то щось середнє між нелюбов’ю, зневагою та страхом.

За найсвіжішою статистикою, українській міліції довіряє менш ніж один (!) відсоток українців. Звісно, є серед них і порядні люди, але такі навряд чи довго протримаються у системі, яка, як болото, засмоктує і не дає шансів не вимазатися... Мій колега каже, що, проходячи повз районне відділення міліції, спіймав себе на думці, що, може, краще піти іншою вулицею, від гріха подалі. В Україні вже бандитів менше бояться, ніж міліції. Бо бандити не мають владного імунітету, захисту у вигляді мундира чи червоної “корочки”. Зрештою, ні для кого не секрет, що правоохоронні органи “дахують” чи не усі нелегальні бізнеси в Україні, а заробляють, зловживаючи своїм особливим статусом.

Шокуючі події у районному центрі Врадіївці, що на Миколаївщині, показали, що корупція у силових структурах — це ще півбіди. Біда сталася тоді, коли ті, хто має стояти на сторожі закону та захищати мирних чесних громадян, ставлять себе поза законом, вчиняють розгнуздані і свавільні вчинки. І річ тут не лише у низьких моральних якостях (чи, радше, їх повній відсутності) цих людей. Нагадаю, у Врадіївці троє чоловіків затягнули в автомобіль 29-річну Ірину Крашкову, вивезли її у лісосмугу, дорогою та на місці дівчину жорстоко били і ґвалтували. Ірина дивом залишилася живою. Вона повідомила слідчому, що з неї познущалися два офіцери міліції: лейтенант Поліщук і старший лейтенант Дрижак. Виявилося, що Поліщук — племінник прокурора Заводського району Миколаєва, а Дрижак є хрещеником керівника обласного управління МВС Валентина Парсенюка. Жахливий злочин обурив жителів Врадіївки. Люди збунтувалися, «штурмували» райвідділ міліції з вимогою покарати винних. І тільки після цього з’явилася якась реакція верхів. По суті, це була реакція на реакцію, бо якби люди не почали протестувати, злочин садистів у погонах, швидше за все, зам’яли б. Як це робилось не раз... Бо в країні склалася система тотальної кругової поруки, таке собі замкнуте коло: бандити-міліція-влада... Міліція стала найманкою влади, а бандити і гопники — найманцями міліції (найяскравіший приклад — напад так званих спортсменів на журналістів під час мітингу опозиції в День Європи і повна бездіяльність міліції, яка прикривала нападників).

За останні кілька років українська влада, чимало представників якої виросли з кримінального середовища, тотально поставила правоохоронні органи собі на службу. Саме собі, а не народу. У той час, як катастрофічно бракує грошей на медицину, освіту, соціальні потреби українців, у бюджет щороку закладають усе більші кошти на міліцію, прокуратуру, СБУ. Так зазвичай діють правителі, які будують авторитарний режим. Влада відгороджується міліцейським щитом від народу. І чим більше правителі відриваються від реалій, тим міцнішим має бути цей щит. А вірних псів треба добре годувати. Та інколи пригодовані пси скаженіють. Події у Врадіївці — красномовні. Відповідальність за такі випадки, а вони, на жаль, непоодинокі, несе в першу чергу влада. Вона створила умови, які розбещують горе-силовиків. Бо коли правоохоронцям, прокурорам, суддям ставлять незаконні, відверто злочинні завдання, втягують у політичні ігри, їхніми руками розправляються з опозицією чи просто неугодними чи неслухняними громадянами, це і дає їм своєрідну індульгенцію, розбещує. Така химерна система призводить до деградації. Але не всі готові деградувати і жити в дегенеративному суспільстві. Коли такі факти нагромаджуються, у суспільства спрацьовує інстинкт самозбереження, народ починає протестувати, чинити опір. Беззаконня на Миколаївщині, і, зокрема, у Врадіївці, чинились і раніше, але народ мовчав, а тепер збунтувався. Навряд чи цей стихійний бунт переросте у революцію, як, до речі, сталося в арабських країнах, але це дзвінок. Якщо влада не одумається, українці таки дозріють до революції. І вона точно не буде такою мирною, як Помаранчева...