На парламентській кухні вже варять «ширку»?..

Михайло ЧЕЧЕТОВ поспішив радісно відрапортувати, що Партія регіонів, заручившись підтримкою майже сорока мажоритарників-самовисуванців, уже ось-ось нашкребе парламентську більшість.

До заповітної цифри — 226 “штиків” — «регіоналам» бракує буквально пари-трійки депутатів. За словами оптиміста Чечетова, Партія регіонів зможе одноосібно організувати в парламенті більшість. «Закони зможемо приймати швидко і злагоджено», — як мала дитина тішиться парламентський диригент. При цьому запевняє журналістів, що самовисуванці писали заяви добровільно, без будь-якого тиску...

Як бачимо, сенсації не сталося, самовисуванці нікого не здивували. Як і прогнозували аналітики та попереджали опозиційні політики, переважна більшість так званих незалежних мажоритарників, щойно отримавши мандат, тут же “здадуться” на милість “регіоналів”. Але навіть за таких розкладів Партії регіонів не вдасться створити стабільну більшість, яка лише за помахом руки Чечетова голосуватиме за будь-яку захцянку уряду чи президента. Арифметична більшість у 226 чи навіть плюс кілька голосів не гарантує Януковичу ручного і зручного парламенту, до якого за останні роки він звик. Можна, звичайно, поступово “рекрутувати” у більшість нових “тушок”, висмикуючи їх з опозиційних фракцій, але на це підуть час і чималі сили та кошти. Можна “принципових і безкомпромісних” комуністів підтягнути, але тоді доведеться ділитися з ними хлібними посадами. Зрештою, вже перше знакове голосування за кандидатуру спікера просвітить, як на рентгені, усіх потенційних “тушок” і окреслить межі більшості.

Але наразі виглядає, що Партії регіонів не вдасться “малою кров’ю” створити ефективну більшість. Чи то мажоритарники-самовисуванці стали надто вередливими, чи комуністи захланними, але, схоже, щось там не клеїться. Крім того, опозиція вперлася у персональні голосування, що в українських парламентських реаліях може призвести до повного паралічу головного законодавчого органу.

«У нас є шанс на формування більшості — це Партія регіонів і депутати-мажоритарники, але якщо виникнуть інші варіанти — а голова партії Микола Азаров закликає до широкого об’єднання, — і якась кандидатура (на посаду спікера. — Н. Б.) буде компромісною, нехай навіть не від ПР, потрібно її розглядати», — раптом заявив “регіонал” Володимир Олійник. А буквально кілька днів тому про можливість створення широкої коаліції на прес-конференції сказав президент України Віктор Янукович. За його словами, наразі тривають переговори і пошук формату широкої більшості. “Чим ширша буде створена коаліція в парламенті — тим буде краще”, — зазначив президент.

Чи означає це, що “регіонали” готові залучати в коаліцію і опозиційні сили? Чи розглядали вони такий сценарій? Виключати цього не можна. Але повірити важко.

Якби Віктор Федорович був не “межигірським царем”, а політиком загальнонаціонального масштабу, який дбає не лише про своє персональне завтра, а про майбутнє країни, то мав би першим запропонувати опозиції створити у парламенті коаліцію, наприклад, національної єдності. Такий крок міг би врятувати країну не лише від перманентних політичних криз, а й, у першу чергу, від економічного краху. Адже не секрет, що боятися українцям треба не міфічного кінця світу, який припадає на 21 грудня 2012 року, а наступного 2013 року. Плачевна ситуація в українській економіці дає усі підстави вважати, що на країну чекає пов-ний... дефолт. За таких умов керманичу держави було б вельми вигідно поділитися з опозицією не лише владою, а й відповідальністю. Чому б президенту не скликати загальнонаціональний круглий стіл, де чесно визнати, що країна у важкому стані, мовляв, зараз час збирати каміння, а не розкидати. Тобто політикуму варто об’єднатися та гребти в одному човні і в одному напрямку. Але спочатку, звичайно, президент мав би визнати свої помилки, випустити з в’язниці політв’язнів, виробити для всіх однакові правила гри! Ось тільки чи готовий власник Межигір’я до таких радикальних кроків? Мабуть, “тушки” обійдуться значно дешевше.