На Ви і пошепки...

Національне агентство з питань держслужби заборонило державним службовцям лаятися, тобто вживати нецензурну лексику.

Більше того, заборонено навіть підвищувати тон під час спілкування. Тепер чиновники мають звертатися до громадян чи до колег “на Ви і пошепки”, через “прошу-перепрошую”. Інакше їх будуть карати. Щоправда, як лайливих чиновників будуть карати, у наказі не прописано. Можливо, начальство їх викличе на килим і... висварить. Але без матюків і не на підвищених тонах.

А якщо серйозно (хоча такі накази важко сприймати серйозно), то культура поведінки наших чиновників, політиків, міністрів і президентів давно шкутильгає на обидві ноги. Але не забуваймо, що наші чиновники — це такі самі українці, як і ми з вами, вони закінчували ті самі школи, вчилися у тих самих вузах. Вони — дзеркало суспільства. І якщо їм бракує культури, то це означає, що культури бракує усьому українському загалу. А хіба не так?

Подивіться на поведінку людей навколо вас. Зрештою, на себе подивіться. Як часто ви вживаєте слова “будь ласка” і “дякую”? Чи поступаєтесь місцем у громадському транспорті старшій людині чи жінці, якщо ви — чоловік? Чи звертаєтесь навіть до молодшої за віком людини на ви? Чи завжди шукаєте смітник, щоб викинути непотріб? Чи миєте руки після туалету? Чи зриваєтесь на хамство, коли вам хамлять? Оцих “чи” безліч. І далеко не на всі запитання ми готові відповісти ствердно.

Зрештою, про яку культуру можна говорити, звідки вона візьметься, якщо навіть діти у дитячому садочку, вже не кажу про школярів та старшокласників, без матюків двох слів зв’язати не можуть. Вони ці матюки, образно кажучи, всмоктали з молоком матері...

Коли ми дивимось по телевізору політичні ток-шоу, нашому обуренню немає меж. Нас дратують чечетови, богословські та бондаренки, які спілкуються з опонентами на рівні базарних хабалок. Зазвичай, коли політикам бракує аргументів, коли немає інтелігентної звички чути доводи протилежної сторони, в хід іде образа чи підвищений тон. Але, ніде правди діти, більшості телеглядачів подобається, як собачаться наші політики, інакше вони б перемикалися на інший телеканал. Виходить, що глядач за своїм рівнем культури недалеко втік від політика-хама?

Біда ще й у тому, що багато керівників, зокрема і в державній службі, завдяки хамству та пихатості намагаються самоутверджуватися. Найяскравіші приклади цього — наші найвищі керівники держави, які брак освіти та інтелекту компенсують зверхністю та зарозумілістю. А все це від безкультур’я. Згадайте, як Янукович на нарадах з міністрами обіцяв їм “голови повідривати”, чи Азаров, звітуючи у Верховній Раді, кинув опозиції незабутню фразу «Та пошли вы...». Як цих діячів перевиховати? Яке їм придумати покарання? На жаль, жодне нацагентство жодними постановами не зробить з хама — пана.