«Не можу сказати, що суддя матиме упереджене ставлення при розгляді справи Пацеляка. Але у стороннього спостерігача такі сумніви можуть виникнути…»
Колишній керівник львівського «Беркута» Ростислав Пацеляк має російський паспорт… І через суд хоче повернути собі скасоване українське громадянство. У судді проглядається потенційний конфлікт інтересів
Людина, з якою ми розмовляємо, має дуже довгу, складну для прочитання назву посади. І ось уже багато років виконує таку ж складну, але дуже відповідальну, потрібну усім нам роботу — встановлює істину на одному з драматичних, віхових відрізків української історії.
Наш співрозмовник — Денис Іванов працює в Офісі Генерального прокурора України. Є заступником начальника Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв’язку із масовими протестами у 2013−2014 роках.
Незабаром виповниться десять років від початку буремних подій на київському Майдані, які більшість українців сприймають як Революцію Гідності. Люди правничої сфери уникають таких емоційних характеристик, узагальнень — за родом своєї служби, їм належить давати безпристрасну оцінку того, що сталося наприкінці 2013-го на початку 2014-го. Тому у розмові нашого гостя так багато професійних термінів. Його завдання — об'єктивно встановити винних у загибелі, пораненні, травмуванні сотень наших громадян на Майдані. І посадити на лаву підсудних замовників, організаторів і виконавців цих злодіянь.
Серед інших протиправні дії на Майдані Офіс Генерального прокурора інкримінує керівництву і колишнім бійцям спецпідрозділу міліції «Беркут». У тому числі — очільнику львівського «Беркуту» підполковнику Ростиславу Пацеляку. Пригадується, у лютому 2014-го року він разом зі своїми підлеглими на проспекті Свободи у Львові ставав перед людьми на коліна, просив у них пробачення за дії силовиків, що призвели до загибелі майданівців. Водночас заявляв, що львівський «Беркут» у протестувальників не стріляв, до розправи над ними не причетний.
Ці слова Пацеляк згодом повторював у редакції «Високого Замку». Однак подальші події показали, що він лукавив.
У травні 2016 року Генеральна прокуратура України висунула перші обвинувачення Пацеляку, звинувативши його в організації незаконного перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, перевищенні службових повноважень та влади, перешкоджанні професійній діяльності журналістів, спричиненні легких тілесних ушкоджень та побоїв народним депутатам 18 лютого 2014 року на вул. Інститутський, пров. Кріпосному та Кловському узвозі в м. Києві. У березні 2023 року Офіс Генерального прокурора повідомив нові підозри Пацеляку — в організації терористичного акту, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, а також умисних вбивств і закінчених замахів на вбивства двох та більше осіб. Пацеляка також підозрюють у перевищенні влади та привласненні вогнепальної зброї — 10 помпових рушниць «Форт-500 М-1», які працівники львівського «Беркуту» застосовували до мітингувальників.
Про роль головного львівського «беркутівця» у розстрілі Майдану кореспондент «Високого Замку» і запитував прокурора Дениса Іванова. Він з колегами всі ці роки проводив слідство, ледь не щодня ходить по судах, де тривають «майданівські» судові процеси, тож про події, які для нашого суспільства стали кровоточивою раною, знає більше, ніж інші.
Львівські «беркути» заряджали свої рушниці свинцевими кулями та картеччю…
— Підрозділ батальйону міліції особливого призначення «Беркут» УМВС ГУ МВС у Львівській області залучали до охорони громадського порядку у центральній частині м. Києва, починаючи з третьої декади листопада 2013 року — до 20 лютого 2014 року, — каже Денис Іванов. — Було декілька його відряджень у столицю, на підставі службових телефонограм та листів Міністерства внутрішніх справ України. Львівських «беркутівців» посилали у підпорядкування Головного управління МВС України у місті Києві. На той час МВС України очолював Віталій Захарченко, Головне управління МВС у Києві - Валерій Коряк, а з грудня 2013-го — Валерій Мазан. Під час охорони громадського порядку було вчинено низку кримінальних правопорушень, у тому числі, за версією слідства, — працівниками львівського «Беркуту». Слідство встановило причетність як рядового, так і начальницького складу цього підрозділу до вчинення найбільш тяжких злочинів, які відбувалися 18 лютого 2014 року у центральній частині Києва. Зокрема — їхню причетність до подій першої половини дня 18 лютого 2014 року у проміжку між 12.00 — 15.30 год.
Спільно з підрозділами «Беркуту», відрядженими із Харківської області, м. Севастополя, вони здійснювали силовий розгін мітингувальників на вулиці Інститутській, на розі з Кловським узвозом та Кріпосним провулком. При цьому, за версією слідства, з перевищенням владних та службових повноважень, незаконно перешкоджали проведенню зборів, вуличної ходи від Майдану Незалежності до Верховної Ради. Слідство встановило, що керівництво МВС у м. Києві ставило завдання не пропустити 18 лютого 2014 року людей до будівлі парламенту, де у той день повинно було відбутися голосування за обмеження конституційних повноважень президента України. Тодішній глава держави Віктор Янукович обирався президентом у парламентсько-президентській республіці, а потім у неконституційній спосіб, за його участі було скасовано конституційну реформу 2004 року — і всі повноваження у частині призначень керівників виконавчої гілки влади, суддів, було повернуто главі держави. Люди хотіли прийти до будівлі Верховної Ради і підтримати голосування за повернення до Конституції 2004 року. Бо внесені згодом зміни в Основний закон, зразка 1996 року, робили Україну за формою правління вже президентсько-парламентською республікою. Це надало Януковичу повноваження призначати голову СБУ, міністра внутрішніх справ, голів облдержадміністрацій, суддів, звільняти генерального прокурора. За свої антиконституційні дії Януковичу висунуто обвинувачення у захопленні державної влади, справа наразі знаходиться в суді.
Отож, у той день, 18 лютого 2014 року, люди з Майдану йшли до Верховної Ради, вимагаючи повернення до Конституції 2004 року. Під стінами парламенту вони хотіли висловити свою громадянську позицію. А працівники міліції, в тому числі львівський батальйон «Беркуту», який очолював Ростислав Пацеляк, отримали вказівку не пропускати їх до будівлі Верховної Ради. У подальшому, у період з 12.00 до 15.30 год. цього дня, від керівництва ГУ МВС у м. Києві Пацеляк отримав команду, яку віддав особовому складу — на відтіснення громадян з вулиці Інститутської, Кріпосного провулку, які безпосередньо виходять до Верховної Ради — на Майдан Незалежності і в бік станції метро «Арсенальна». Причому, згідно з версією слідства, і це підтверджено доказами, працівники львівського батальйону міліції особливого призначення «Беркут» спільно з працівниками харківського «Беркуту» та беркутівцями" із м. Севастополя на цьому місці — на розі Кріпосного провулку і вулиці Інститутської, а також вниз по Кловському узвозу — без законних підстав застосовували надмірне фізичне насильство, спеціальні засоби — гумові кийки, гранати, шумові, газові та інші. Також вони застосовували вогнепальну зброю. Робили це приховано і не вибірково, споряджаючи помпові рушниці «ФОРТ-500» зарядами летальної дії - свинцевими кулями та картеччю. Внаслідок такого «відтіснення» постраждало 129 осіб — трьох із них вбито, 10 отримали вогнепальні поранення.
Щодо першого звинувачення Пацеляку, яке не стосується вбивств (перевищення службових повноважень, перешкоджання професійній діяльності журналістів і проведенню мирних зібрань — І. Ф.), справа знаходиться у Святошинському райсуді Києва з 2016 року, судовий процес перебуває на стадії дослідження доказів. Щодо нових підозр, окрім інших, — організація вбивств, замахів на умисні вбивства, терористичного акту, коли, за версією слідства, працівники львівського «Беркуту», не вибірково, приховано, застосовували вогнепальну зброю до мітингуючих, справа знаходиться на стадії досудового розслідування. У рамках цієї справи 20 березня 2023 року Пацеляку було повідомлено про підозру, з квітня 2023 року він перебуває під вартою.
— Якою була роль Пацеляка у цих кривавих подіях? Особисто він давав злочинні накази на застосування сили? Чи є докази, що він до цієї жорстокості спонукав?
— Нагадаю, ми з вами живемо у правовій державі, де кожен є невинуватим, поки його вину не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
У суді ми доводимо висунуті Пацеляку звинувачення. Згідно з ними безпосереднє керівництво львівським підрозділом міліції «Беркут» здійснював він. При цьому працівники цього підрозділу, особовий склад — як рядовий, так і начальницький — командири рот, взводів, відділень, за версією слідства, за вказівкою Пацеляка перешкоджали проведенню акцій майданівців. Перевищували службові повноваження та владу, безпідставно застосовували надмірне фізичне насильство, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. І всіма цими діями керував командир підрозділу Пацеляк. Це встановило слідство. Є відеозаписи із центральної частини м. Києва, на яких похвилинно ідентифіковано львівський підрозділ «Беркуту», його переміщення, склад осіб, які там перебувають. Свідки впізнають Пацеляка, надають покази, що на цьому відео є саме він. Проведено судові експертизи, які теж підтверджують ці показання. Встановлено та ідентифіковано також командирів та працівників «Беркуту» з інших регіонів (Харківської області та м. Севастополь), яким інкримінується вчинення цих злочинів спільно з львівським підрозділом. І це у змагальному судовому процесі ми доводимо. Висунуті підозри є обґрунтованими. Винен чи ні - встановить суд, за результатом розгляду справи по суті.
За Пацеляком тягнеться російський шлейф
— Доводилося чути, що прокурори Офісу Генерального прокурора встановили російське громадянство Пацеляка — начебто він має внутрішній і закордонний паспорти країни-агресора…
— У межах своєї компетенції, як прокурор у провадженні, я можу озвучити лише те, що не зашкодить досудовому розслідуванню, а саме інформацію, яка вже подавалась до суду при вирішені окремих питань слідства та неодноразово досліджувалась судом у відкритих судових засіданнях, які транслювалися в режимі онлайн на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет. Так, під час встановлення обставин, які характеризують обвинуваченого, встановлено, що громадянство України він набув в перші роки XXI століття. Тобто, до цього часу, Пацеляк не був громадянином України. В подальшому слідство та прокурори відшукали і вилучили копію паспорта громадянина російської федерації на ім'я Пацеляк Ростислав Ярославович, закордонного паспорта громадянина рф (строк дії якого на теперішній час вже минув).
Видавав ці документи Пацеляку один з підрозділів органів внутрішніх справ мвс рф, і також в перші роки XXI століття. В подальшому слідством отримано інші документи, які свідчили про невиконання Пацеляком наданого ним же письмового зобов’язання згідно з вимогами Закону України «Про громадянство України» — протягом року з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство росії.
Про виявлені факти невиконання Пацеляком своїх зобов’язань, про відсутність документів щодо виконання цього зобов’язання (припинення російського громадянства) листом було проінформовано Державну міграційну службу України.
Після цього від оперативного підрозділу прокурори та слідчі отримали документи, що підтверджують дійсність російського паспорту Пацеляка. До речі, обставини чинності російського паспорту Пацеляка досліджувались судом як першої, так і апеляційної інстанції, у відкритих судових засіданнях, при вирішенні питання про продовження строків тримання його під вартою — у вересні та жовтні цього року.
У вересні цього року, територіальний підрозділ ДМС України скасував попередні рішення уповноважених органів про оформлення набуття Пацеляком громадянства України — у зв’язку з невиконання ним зобов’язання припинити іноземне громадянство.
Більше того, Пацеляк тривалий час проживав у росії, отримав там вищу освіту, військове звання, проходив службу на різних посадах в правоохоронних органах…
— Можливо, як громадянин рф Пацеляк ще й платить податки у росії?
— Факт саме сплати податків не можу підтвердити. Разом з тим, він є особою, яка зареєстрована як платник податків у фіскальних органах держави-агресора. Знову ж таки, це відкрита інформація, яку дуже легко перевірити. І ці обставини також вивчав суд апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні в жовтні цього року. Якщо за відповідним посиланням в мережі Інтернет перейти на сайт «федеральной налоговой служби российской федерации» та ввести реквізити чинного паспорту громадянина рф, то можна отримати відповідні відомості про особу, зареєстровану як платник податків в росії (її персональні дані) та навіть її індивідуальний код платника податків. В такий спосіб, маючи реквізити чинного російського паспорту Пацеляка, слідство й отримало інформацію про те, що він є особою, яка зареєстрована в державі-агресорі як платник податків. До речі, по не чинному паспорту таку інформацію отримати неможливо. Цю обставину також перевіряло слідство. Сплачує Пацеляк податки в росії чи ні? На це питання може відповісти лише сам Пацеляк та фіскальні органи рф, з компетентними органами якої наразі відсутня будь-яка можливість співпраці через невиправдану та неспровоковану військову агресію з боку цієї держави щодо України.
— Була інформація, що після Майдану Пацеляк кілька разів їздив до росії. Чи правда це?
— Знову ж таки, це вже є відкритою інформацією, бо досліджувалась судами як першої, так і апеляційної інстанції у відкритих судових засіданнях, які транслювалися онлайн, через офіційний веб-сайт судової влади України. На цьому сайті є архів трансляцій усіх судових засідань. Мабуть, ви відслідковуєте не всі засідання (посміхається, — ред.). Під час судового засідання у Київському апеляційному суді 24 квітня цього року таке ж, як щойно — ви, запитання головуючий суддя задав Пацеляку. На що останній цю обставину заперечив. Ми перевірили цю інформацію, і вона виявилась недостовірною. Пацеляк, після 2014 року неодноразово відвідував державу-агресора. В подальших судових засіданнях, що стосувалися вирішення питання про продовження строків перебування Пацеляка під вартою, він вже пояснював суду, що у нього там були друзі, знайомі, що він любить з ними рибалити. Мовляв, на це не було заборон.
— Доводилося читати, що родина Пацеляка перебуває за кордоном…
— Цю інформацію було озвучено прокурорами у жовтні цього року під час відкритого судового засідання у Київському апеляційному суді, коли Пацеляк та його захисник оскаржували рішення суду першої інстанції про продовження строку його тримання під вартою (це засідання також транслювалось онлайн). Зокрема, судом досліджувалась інформація про перебування протягом певного періоду часу за кордоном (в країні, яка межує з рф) одного з членів сім'ї Пацеляка.
Пацеляк та його захисник просили суд відпустити його, Пацеляка, з-під варти — у зв’язку з тим, що він нібито має постійне місце проживання в Україні та міцні соціальні зв’язки у цьому місці проживання, зокрема родину. В свою чергу, прокурори цю обставину спростовували відомостями щодо перебування за кордоном протягом певного періоду часу члена його родини. За результатами судового розгляду, апеляційний суд залишив Пацеляка під вартою, відхиливши в тому числі і ці його доводи. Інші відомості з цього питання я не можу розголошувати.
Чоловік судді працював із дядьком Пацеляка…
— Кажуть, що Пацеляк недавно звернувся до суду, щоб повернули йому скасоване українське громадянство…
— Це його право, передбачене Законом і, наскільки мені відомо, Пацеляк ним скористався. Цю інформацію повідомив його захисник у відкритому судовому засіданні в Київському апеляційному суді 18 жовтня цього року. Зокрема, захисник зазначив, що «сьогодні Пацеляк, через свого представника, подав позов до територіального підрозділу ДМС України про скасування рішення про припинення громадянства».
Крім цього, у відкритих джерелах, в Єдиному реєстрі судових рішень, є ухвала судді Львівського окружного адміністративного суду від
У цій ухвалі суддя зазначає, що на розгляд суду надійшла позовна заява особи 1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення цієї служби про скасування рішення про оформлення набуття особою-1 громадянства України. Суддя, яка прийняла позов до розгляду, ухвалила розглядати справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення і виклику сторін — за наявними у справі матеріалами. Крім того, надано 15 днів для надання ГУ ДМС у Львівській області відзиву на цю позовну заяву.
Звертаю увагу, що згідно з Єдиним реєстром судових рішень (відкрите джерело інформації), за весь 2023 рік — це єдина справа з таким предметом спору, де відповідачем є Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, тому перевірити інформацію захисника Пацеляка про подачу ним позову не складно.
— Поясніть, у чому особливість такого спрощеного розгляду?
— Законодавець в адміністративному судочинстві передбачив, що коли справа не є складною, не потребує з’ясовування якихось додаткових обставин, суддя може ухвалювати рішення за наявними документами у справі, наданими сторонами. Це поширена практика в адміністративному судочинстві, вона набагато спрощує процедуру. Такі повноваження згідно із Законом у суду є.
Офіс Генпрокурора не є стороною у цій «паспортній» справі. Але коли оскаржують дії, бездіяльність прокурорів ОГП як суб'єкта владних повноважень, в порядку адміністративного судочинства, і суддя ухвалює рішення про розгляд позовних вимог у спрощеному порядку, ми з колегами керуємось обставинами конкретної справи та її складністю. Якщо приходимо до висновку, що таку справу потрібно розглядати у загальному порядку з викликом сторін, заявляємо відповідне клопотання до суду. Для прикладу, під час розгляду адміністративної справи у загальному порядку сторони мають право надавати пояснення по суті документів, на підставі яких суд вирішує спірні правовідносини, сторони також мають право задавати питання одна одній щодо предмету спору та реалізовувати інші права, передбачені Кодексом адміністративного судочинства. Тобто, при застосуванні загального порядку, на мою думку, в окремих справах можна встановити та зрозуміти більше інформації, обставин щодо спірних правовідносин. Проте, в будь-якому разі рішення щодо порядку розгляду ухвалює суд.
— Чи можуть Пацеляку, попри представлені докази наявності у нього російських паспортів, повернути українське громадянство?
— Офіс Генерального прокурора не є стороною цих спірних правовідносин, тому я не володію інформацією щодо доводів та доказів сторін у цій справі. Як юрист, можу лише сказати, що наразі, враховуючи ті обставини, які мені відомі, я особисто не бачу підстав для скасування рішення ГУ ДМС України у Львівській області. Але це лише моя особиста думка як правника. Можливо, такі підстави вже надані чи будуть надані Пацеляком чи його представниками до суду. До прикладу — документ, що підтверджує припинення російського громадянства. Остаточне рішення має ухвалювати суд, це його компетенція.
Водночас як прокурор можу сказати: в ході слідства встановлено обставини, які, на мою думку, можуть викликати в стороннього спостерігача сумніви у неупередженості судді, яка розглядатиме цю справу Пацеляка. Ми повідомимо ці обставини територіальному підрозділу ДМС, а його уповноважені представники вже вирішуватимуть, чи заявляти відвід судді.
— Про що саме йдеться?
— Під час розслідування провадження встановлено, що підозрюваний Пацеляк є засновником та підписантом установчих документів ряду громадських організацій, керівником та підписантом яких, також є його близька особа — рідний дядько. Наразі ця особа є головою однієї з районних рад Львівської області…
— А до чого тут суддя Львівського окружного адмінсуду?
— Відомості про прямі зв’язки цих осіб чи про будь-яку особисту зацікавленість у слідства відсутні. Проте, рідний дядько Пацеляка протягом тривалого часу працював на різних посадах у Львівській митниці Державної фіскальної служби України, де його колегою по роботі був чоловік судді, у провадженні якої знаходиться позов. Я не можу сказати про те, що суддя матиме упереджене ставлення при розгляді справи Пацеляка чи будь-яку зацікавленість, але у стороннього спостерігача такі сумніви можуть виникнути.
Таких складних розслідувань в Україні ще не було
— 10 років минає з часу подій на Майдані. Українці переживають, що з плином часу «майданівські» справи буде закрито — і винуватці кривавих подій зможуть уникнути покарання…
— Кожен злочин, залежно від його тяжкості, має строк давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка його вчинила. Якщо ми говоримо про «найкривавіші події», про особливо тяжкі злочини, то час для покарання їх винуватців ще не минає. А от строки притягнення до відповідальності за злочини меншої тяжкості, справді закінчуються…
Особу, яку визнали винною, поза строками притягнення до кримінальної відповідальності, буде звільнено від відбування покарання. Але це не значить, що за інші злочини, як ви їх назвали — найкривавіші події - вбивства, терористичні акти (ст. 115, 258 КК України), особа не буде відбувати покарання, якщо її буде засуджено. Ці статті стосуються і Пацеляка. Тобто, якщо таку особу буде засуджено до реального покарання — позбавлення волі, в межах строку притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, вона буде його відбувати.
У будь-якому випадку ми будемо доводити винуватість обвинувачених — щоб встановити це як юридичний факт.
— У суспільстві чути невдоволення «надто довгим» розслідуванням справ Майдану…
— Для повного, об'єктивного розслідування подій на Майдані виконано величезний обсяг роботи. Тільки Пацеляку інкримінується заподіяння шкоди здоров’ю та життю 129 осіб, серед яких троє вбитих і 10 поранених. Кожний епізод треба розслідувати, збирати докази. А потім кожний цей епізод необхідно доводити в суді, допитувати свідків, потерпілих, досліджувати докази. Багато чи мало це — майже 10 років розслідування?
Наразі надавати однозначну оцінку дуже важко. До повномасштабної збройної агресії росії проти України, аналогів розслідування вчинення такої кількості й складності кримінальних правопорушень, з таким суб'єктним складом, не існувало. Це був виклик для правоохоронної системи, передусім — на початкових етапах розслідування, коли фігуранти продовжували працювати на займаних посадах та у різний спосіб перешкоджали розслідуванню.
За результатами досудового розслідування за ці неповних 10 років до кримінальної відповідальності притягнуто 400 осіб. Щодо 328 з них обвинувальні акти скеровано до суду. За цей час ухвалено 44 обвинувальні вироки. З них 34 набрали законної сили. Решта переглядають в апеляційних, касаційних інстанціях.
Якщо ми говоримо про Офіс Генерального прокурора, то наразі у судах розглядають обвинувальні акти у 146 кримінальних провадженнях, в яких є обвинуваченими (ви тільки вдумайтеся у цифру!) 276 осіб. Розумієте, прокурори підтримують публічне обвинувачення у 146 справах і в них під обвинуваченнями перебувають 276 осіб! Коли закінчаться ці судові процеси, спрогнозувати не можу, це залежить передусім від судової гілки влади. Ми, зі свого боку, і надалі докладатимемо максимум зусиль, щоб отримати кінцеві рішення в цих складних справах та задовольнити запит суспільства на справедливість.
