Як прославиться Львів знесенням Монумента Слави?

У Львові вкотре “піднімають хвилі” щодо Монумента Слави, що на розі вулиць Стрийської-Героїв Майдану. Депутат Львівської обласної ради від фракції «Народний контроль» Василь Масний виступив на сесії із заявою до керівництва Львівської ОДА, Львівської міської ради з вимогою демонтувати монумент, а на його місці спорудити Меморіал пам’яті героїв АТО. “Питання щодо монумента на Стрийській розглянули на сесії Львівської облради, — розповів “ВЗ” заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк. — Рішення сесії — скерувати на розгляд міського голови Львова. Доручаємо вирішити це на сесії Львівської міської ради. Фахівці сказали, що цей монумент має радянську символіку. Бо усе комуністичне зараз використовує російська пропаганда в інформаційній війні”.

Василь Масний запевнив, що його звернення підтримали кількадесят громадських організацій. “Враховуючи вимоги Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», а також те, що на сході України триває АТО, необхідно забезпечити демонтаж Монумента Слави, який героїзує радянську армію. А на цьому місці встановити Меморіал пошани українських воїнів, які борються з російським агресором”, — зазначив Василь Масний.

Раніше така ініціатива прозвучала і у стінах Львівської міської ради. Депутат від Української галицької партії Тарас Чолій вимагав демонтувати усі монументи, які потрапляють під процес декомунізації, зокрема Монумент Слави.

Журналіст “ВЗ” зателефонувала до начальника управління культури Львівської міської ради Михайла Мороза, щоб дізнатися, чи пам’ятний комплекс потрапляє під так званий декомунізаційний закон. “Формально Монумент Слави не потрапляє під декомунізацію, — відповів Михайло Мороз. — Бо закон передбачає винятки. Так, не можна демонтувати об’єкти на могильних спорудах, пам’ятні знаки, присвячені вигнанню нацистських окупантів з України, пам’ятники діячам, які зробили вагомий внесок у розвиток української культури і нау­ки... Львівська міськрада чи облрада як органи місцевого самоврядування можуть ухвалити рішення про знесення будь-якого монумента на території міста, як це, наприклад, було зроблено з пам’ятником Тудору, який стояв на площі Маланюка. Цей монумент теж не потрапляв під закон про декомунізацію. Львівська міськрада вирішила реконструювати площу, створила робочу групу, яка розглянула питання стосовно пам’ятника Тудору. Вирішили перенести його на зберігання у Галерею мистецтв, мерія за це проголосувала. Рішення про Монумент Слави має ухвалити депутатський корпус Львівської міської ради (не управління чи департамент)”.

Заступник голови Антифашистського комітету України, голова його Львівського відділення Олександр Калинюк каже, знесення Монумента Слави спричинить хвилю протестів та обурень не лише у Львові, а й по всій Україні. “Негативно ставлюся до цієї ідеї! Мій батько та двоюрідний брат воювали на Другій світовій війні. Монумент, присвячений перемозі над фашизмом, споруджували за кош­ти ветеранів війни. А тепер хтось вирішив, що пам’ятник треба знести, — каже пан Олександр. — Меморіал виготовлений з бронзи, граніту... Рішення про те, що з ним робити, має ухвалити не обласна, а Верхов­на Рада. Якщо організації АТО хочуть звести якийсь пам’ятник на честь фронтовиків — нехай шукають інше місце для цього, а не зазіхають на місце Монумента Слави”.

Львів’янин, громадський активіст Владислав Якушев понад рік служив в зоні АТО, у Донецькій області. Хлопець вважає, що Монумент Слави в жодному разі не варто чіпати, бо це не пам’ятник Радянському Сою­зу, а комплекс на честь воїнів, які загинули у Другій світовій війні. “Не бачу сенсу знищувати цей пам’ятник, — наголошує Владислав. — Невже для монумента воїнам АТО у Львові немає іншого місця? Чи хтось хоче влаштувати чергову провокацію? Люди, які шанують загиблих у Другій світовій війні, озлобляться на атошників”.

З досьє «ВЗ»

Монумент бойової слави радянських Збройних сил (Монумент Слави) споруджено у травні 1970 року. Скульптори — Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, Олександр Пирожков. Архітектори — Мирон Вендзилович та Аполлон Огранович. 1972 року монумент отримав державну премію, а ще через два роки — золоту медаль імені Грекова Академії мистецтв Радянського Союзу.

У центрі ансамблю — фігури радянського Воїна і Батьківщини-матері. Батьківщина-мати приймає присягу вірності Воїна і символічно благословляє його меч. Історія Радянської армії розкривається в шести багатофігурних горельєфах, розташованих з обох боків стели: «Народження Червоної армії», «Громадянська війна», «Визволення Західної України», «1941 рік», «Велика Вітчизняна війна, перемога».