Режисерка вирощує городину

Проте російсько-українська війна позначилась і на долі молодої жінки. Відтоді як закрився Київський театр ляльок, де останнім часом працювала костюмером, а раніше — у Палаці дітей та юнацтва, пані Оксана, не вагаючись, поїхала до мами, у село Обтове Конотопського району. Однак недовго була разом із ненькою, бо та невдовзі відійшла в кращі світи. Тож доньці довелось хазяйнувати самій…

Вона взялася давати лад на обійсті та городі. Зна­ючи, що мама постійно ви­писувала в спеціалізованих мага­зинах сортовий репродуктивний матеріал, ентузіастка на 6 сотих городу вручну посадила десять сортів бульб. Водночас посіяла моркву, буряки, огірки й інші ово­чеві. Всі премудрості сільського життя господиня знає з дитин­ства, бо змалку допомагала сапа­ти, виполювати бур’яни. Звісно, то було під керівництвом стар­ших, а тепер доводилось одній…

— І хоча працювати було ціка­во, проте труднощі траплялися, — пригадує пані Оксана. — Серед них — насичення ґрунту органі­кою, збір колорадських жуків, адже вирощую екологічно чисту картоплю, нічим не обробляючи.

Щоденні клопоти дали свої результати як минулої осені, так і нинішньої. Вродило все. Пого­жого жовтневого дня, під час на­шого спілкування, на ділянці ще полум’яніли томати, стояв кра­сень-буряк, кучерявилась морк­ва, виднілися жовтощокі кабачки.

Цього року — небувалий уро­жай картоплі. Аматорка по-особливому говорить про другий поліський хліб, зокрема сорти Адретта, Чорниця, Хотинія, Гра­нада, Княгиня, Мирослава… Найбільше їй подобається не­звична, як для нашої місцевості, екзотична бульба Віолетта.

— В неї я закохалася з першо­го погляду й дегустації! — каже. — А відтак рекомендую всім го­родникам. Смачна, навариста й корисна, навіть діабетикам вжи­вати можна. А як рясно родить! Зазвичай із куща збирала до 20 картоплин. А було й 28! Рослини розлогі, тож садити треба рідко — 60 см одна від одної. І що цікаво, короладських жуків на них майже не знаходила, бур’янів також.

Затим дізнаюсь, що обтівська фіолетова вже «поїхала» не тіль­ки до Києва та інших міст і сіл України, а й до Європи. Як по­бачили друзі світлини з екзотом, спробували…І так, слово за сло­во, пішов розголос. Зацікавлені люди телефонують, замовляють.

— Та вже ось-ось повертати­мусь до Києва. А навесні знову приїду садити й сіяти. Навіть не очікувала, що все в мене вийде так добре, — зізналась жінка.

— А як думаєте, чому?

— Бо старалася, всю душу вкладала в земельку й рослини. Пам’ятаєте, як та мати із «Зача­рованої Десни» О. Довженка"… І за мить додає: «Чекаю вас на вареники — незвичні фіолетові й смачнющі…»

Світлана МАЛИНОШЕВСЬКА