Повернувшись із фронту, вирощує курей
У 2014-му, коли почалася війна на Донбасі, Юлія Матвієнко пішла на фронт, залишивши із бабусею дітей віком 7 і 8 років. Ярослав та Злата бачили маму тільки під час коротких відпусток
Невдовзі жінка народила двійнят (Зоряну і Богдана), після чого довелося залишити військову службу. Тож зараз колишня снайперка, яку побратими знали за позивним «Білка», оберігає сімейне вогнище.
Адаптуватися до цивільного життя видалося непросто. Раніше пані Юлія працювала у сфері торгівлі - менеджеркою, начальницею меблевого цеху, директоркою меблевого магазину. Після повернення з війни задумала змінити вид діяльності, обрала фермерство.
Оскільки живе у приватному будинку, то вирішила завести невелике хазяйство — курей, поросяток, гусей, качок, перепілок, кіз. Причому пологи у кози приймала сама, також вчилася роздоювати. Поки чоловік на війні, допомагають старші дочка і син.
«Ми не сільські жителі, тож усього доводилося вчитися за Гуглом і Ютубом. Шукали в Інтернеті поради, як доглядати тварин, птицю, начиняти кров’яну ковбасу…» — каже ветеранка.
Саме робота стала для неї своєрідною реабілітацією після повернення до мирного життя.
«Курчата не дають розслабитися. Вони потребують уваги за будь-якої погоди чи обставин. Це досить гарна психологічна реабілітація. Якось до нас зателефонували друзі, і кажуть, що погано почуваються, бо в них посттравматичний синдром. Відповідаю: приїжджайте до нас, дам вам вила, є ферма, біля якої ще 40 соток необробленої землі. Там зранку почистив, потім нагодував… У роботі забуваєш про все», — розповідає жінка.
Вона розпочинала свою справу з кількох десятків курей. Спершу купила промисловий інкубатор, де вилуплювалися жовторотики.
«Майже всіх їх продавала, бо не було можливості утримувати, та й відповідних знань бракувало. Покупцями ставали переважно знайомі, сусіди. Потім придбала закинуту ферму, завела птицю», — пригадує Юлія Матвієнко.
Звісно, на це потрібні гроші. Ентузіастка склала бізнес-план та подала документи на конкурс до Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Невдовзі отримала грант. На одержані кошти придбала обладнання для лінії гранулювання кормів.
Зараз процеси напування, годівлі курчат автоматизовані. Господиня стежить за температурою та поведінкою пернатих.
Ферма не дає відпочивати, тримає в тонусі, вимагає постійних вкладень. Але колишній снайперці, мамі чотирьох дітей, удається долати труднощі й домагатися хороших результатів.
