Вибори до Верховної Ради України – під дулами автоматів і кулеметів...

Найбільш значущою подією в повоєнній Україні з точки зору радянської пропаганди були вибори до Верховної Ради України 9 лютого 1947 року.

Нагадаємо, 1946 року відбувалися вибори до Верховної Ради Радянського Союзу.

«Львовская правда» перед виборами 1947 року подавала численні матеріали про передвиборні збори трудящих, на яких висувалися кандидати “непорушного блоку комуністів і безпартійних”. Окрім представників робітничого класу, колгоспного селянства, науки та культури, на зборах запопадливо висували усіх членів Політбюро ЦК КПРС на чолі зі Сталіним. З партійних і державних діячів республіканського рівня — Хрущова, Коротченка, Гречуху, Мазепу (аж ніяк не далекого родича гетьмана Мазепи)... Потім оті керманичі партії та уряду через газету “Правда” дякували радянському народові за високу довіру і запевняли, що будуть депутатами лише від одного — столичного округу... Між іншим, до Верховної Ради України обирали і сина легендарного Василя Чапаєва — Олександра. Тоді в народі ще не ходили анекдоти про Василя Івановича... Згодом при Брежнєві на кожних партійних зборах і активах обирали почесну президію у складі Політбюро ЦК КПРС на чолі з “вірним ленінцем” Леонідом Іллічем...

Як і 1946 року, так і 1947-го цим псевдовиборам активно протидіяли ОУН та УПА. Скрізь можна було побачити антирадянські листівки. Перед виборами у підпільних друкарнях було надруковано 175 назв брошур, які викривали імперську сутність комуністичної держави. За матеріалами дослідників, які збігаються з інформа­цією підпілля того часу, лише 10 відсотків населення Галичини добровільно віддали свої голоси за кандидатів. У багатьох селах, містечках розміщували посилені, до зубів озброєні гарнізони регулярної армії та НКВС. Людей виганяли на вибори із хат, церков під час Служби, погрожували висиленням до Сибіру.

На час виборів 1947 року автору цієї публікації було 11 років. Пам’ятаю той день у Лисичанську, жодного святкового настрою моя родина не відчувала...

***

Газету “Львовская правда” 1947 року редагував Панас Юр. Згодом він був секретарем Львівського обкому партії, очолював комітет з радіомовлення і телебачення. Перший номер 1947 року відкривається великим портретом Сталіна на тлі Спаської вежі. Тут же слова вождя: “Рабочие и крестьяне, без шума и треска строящие заводы и фабрики, шахты и железные дороги, колхозы и совхозы, создающие все блага жизни, кормящие и одевающие весь мир, — вот кто настоящие герои и творцы новой жизни...».  Не забуваймо, що восени і взимку з 1946-го та до літа 1947 року в Україні був другий Голодомор через непосильні поставки зерна у Союзний фонд.

Однак з усіх шпальт газет, у брошурах, радіопередачах славили вождя. Запам’яталися слова пісеньки: “З піснею про Сталіна починаєм день, кращих ми не знаємо на землі пісень...”. Або як вам таке: “От стен Москвы врага прогнали,

Через Берлин пришли домой.

Живи сто лет, великий Сталин,

Отец победы мировой!”.

***

Один із матеріалів газети повідомляє про започаткування серії книг “Університет на дому”. Бібліотека розрахована на громадян, що мали знання за 5-7 класи середньої школи та охочих підвищити свій загальноосвітній рівень. До бібліотеки ввійшли книжки з астрономії, фізики, математики, хімії, механіки, біології, сільського господарства, географії, історії СРСР і УРСР, світової історії, історії української, російської, західноєвропейської літератури, української і російської мов. По кожному предмету намітили видати три книжки — по одній на рік. Всього в 1947-1948 роках запланували видати 54 книжки. “Університет на дому” друкували українською і російською мовами (українська була на першому місці). Ціна окремої книжки — 6 руб­лів...

***

“За п’ятирічним планом у Львові передбачено будівництво обласного стадіону — найбільшого в західних областях України. Стадіон буде розташований на вулиці Дзержинського, будівництво почнеться в 1947 році. Рада Міністрів України асигнувала 3 мільйони рублів... Нині це стадіон “Юність” у Парку культури імені Богдана Хмельницького.

***

Найстаріший вуз Львова — медичний інститут — має свої клініки з великою кількістю відділів. При кафедрі нейрології відкрився ще один відділ — ней­рохірургії — єдиний в західних областях України. Новий відділ має спеціальні лабораторії з новим обладнанням та рентгенкабінетом. Станом на 8 жовтня у ньому вже проведено 40 операцій.

У Залізничному районі Львова йде будівництво нового ринку... До жовтневих свят буде закінчено капітальний ремонт критого ринку на Галицькій площі...

Цікаве повідомлення про те, що “останнім часом на склади Львівського тресту “Рибзбуту” надійшло 10 вагонів каспійського оселедця, астраханського частика. Усю рибну продукцію передано для продажу у магазини “Особ­гастроному” та райхарчоторгів м. Львова”. Люди старшого покоління пам’ятають, що у повоєнні роки, коли була “залізна завіса” і морепродуктів не продавали “клятим капіталістам”, у Львові можна було вільно купити різні оселедці, червону і чорну ікру, краби... Не вдалося з’ясувати, що то за такий “Особгастроном”. Можливо, щось подібне до того, як у брежнєвські часи були спецмагазини для старих більшовиків, героїв Соцпраці, Радянського Союзу, партійної номенклатури.

***

У номері від 15 грудня 1947 року “Постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про проведення грошової реформи і відміну карток на продовольчі й промислові товари”.

У постанові йшлося: “З 16 грудня 1947 року відмінити карткову систему постачання продовольчими та промисловими товарами, відмінити високі ціни по комерційній торгівлі та ввести єдині знижені державні ціни на продовольство й промтовари”. Особливо висока знижка була на одяг та взуття — у 3,2 раза. Очевидно, радянське керівництво розуміло, що країна-переможець не може ходити голою і босою...

Горілку залишили “у спокої” — на неї знижки не було. Півлітра “Московской особой” коштувало 60 руб. Ціни, встановлені новою постановою, не поширилися на колгоспні ринки та кооперативну торгівлю. Виплата заробітної плати, стипендій, пенсій проводилася новими грошима зразка 1947 року. З розрахунку 10 до 1-го. Довели до відома про порядок переоцінки грошей в ощадкасах та в державному банку. Гроші громадян, що зберігалися в недержавних установах та вдома, а по-народному кажучи, “в панчохах”, втратили свою силу, тобто пропали...

***

Дещо з культурного життя Львова. Кіноактор Павло Кадочников приїхав до Львова

16 листопада. Виконувач ролі майора Федотова в фільмі “Подвиг розвідника” мав у Львові кілька творчих вечорів, зокрема і в Оперному театрі. Був надзвичайно популярним у повоєнні роки.

У Львівському державному академічному театрі опери та балету йшли вистави “Лілея”, “Ріголетто”, “Фауст”, “Травіата”, “Чіо-Чіо-Сан”, “Бахчисарайський фонтан”, “Кармен” тощо...

У Державному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької показували вистави “Назар Стодоля”, “Казку про правду”, “Лісову пісню”, “Платон Кречет” та інші.

Працювали кінотеатри “Україна”, “Дніпро”, “Москва”, “Спартак”, “Коперник”, “Київ”, “Імені Івана Франка”, “Імені 17 вересня”, “Імені 27 липня”, “Імені Тараса Шевченка”, “Зірка”, “Піонер”, “Парк”, “Імені Коцюбинського”, “Імені Лесі Українки”, “Комсомолець”...