«Підійдеш і вклонишся національному герою, а потім підеш на вокзал»

Нещодавно стала свідком цікавої сценки у львівській маршрутці.

На кінцевій зупинці біля університету  пасажири заходили у бусик. Хлопець, якому на вигляд було років 18,  російською запитав у водія, як йому дістатися на площу “Двєрцевую”. Водій спочатку не зрозумів, бо хлопчина зробив наголос на першому складі. Аж коли хлопець сказав, що йому треба на залізничний вокзал, водій його запросив у салон.

Посадив гостя зі сходу біля себе і завів з ним розмову.  Запитав, чому хлопець не розмовляє українською.  Юнак пояснив, що українську не вчив, бо у них, на Луганщині, не було жодної української школи. “Я тебе висаджу біля пам’ятника Степану Бандері. Він, правда, більше на Лєніна схожий…  Підійдеш і вклонишся національному герою, а потім підеш на вокзал. Там  недалеко”.

Коли бусик зупинився біля пам’ятника Степану Бандері, пасажири з вікон спостерігали, куди піде хлопець. Водій з місця також не рушив. Чекав. Хлопчина тим часом ішов до пам’ятника. Підійшов і зупинився…

— О, як треба виховувати молодь зі сходу! — гордо заявив водій.

  Можливо, він чекав на бурхливі оплекски пасажирів. Але всі сиділи мовчки. Кожен залишився при своїй думці. Хтось, можливо, був гордий за водія-патріота, а комусь, можливо, стало соромно за таких вихователів…