Богообраний народ росії: міф чи діагноз?

Караганов тривалий час був надзвичайно наближений до кремля, правда, він і зараз на людях публічно спілкується з путіним і начебто його творіння направляються безпосередньо путіну, з яких він черпає свої історичні і філософські пізнання сучасного світу. Карагано дуже багато пише, і кожний його новий матеріал викликає надзвичайну тривогу. Фактично він зараз є головним публічним ідеологом необхідності застосування росією ядерної зброї - як зброї першого удару. Не можна виключати, що ці відверто божевільні ідеї це не його — караганова — ідеї. Не виключено, що вони народжуються в кремлі, а він, як політолог, їх тільки озвучує, а фактично тестує міжнародну спільноту на відповідну реакцію.

Приблизно таку ж функцію виконує і «Дімон», більш відомий під прізвищем медведєв дмитро, заступник путіна, але робить це якось не переконливо і на нього мало хто звертає увагу. Караганов, навпаки, обгортає свої божевільні ідеї та припущення в науково-ідеологічну, а точніше — пропагандистську обгортку, і ці його погрози розраховані на західну еліту, в той час, як заяви медведєва — для внутрішнього споживання і піднесення войовничо-мілітаристських настроїв серед майбутніх призовників.

За останні два тижні караганов написав дві статті, на зміст яких я коротко і хочу звернути увагу українців. Обидві статті надруковані в аналітичному виданні «росія в глобальній політиці».

Першу статтю караганов розпочав так: «Я починаю цю статтю рядками мого улюбленого російського поета Олександра Блока, за даром передбачення порівняного з найбільшим російським генієм Федором Достоєвським. Досить давно бачу, що світ невблаганно рухається в сторону хвилі військових конфліктів, що загрожують перерости в третю світову термоядерну війну, яка з високою ймовірністю здатна знищити людську цивілізацію. Цей прогноз був однією з головних причин, чому я опублікував серію статей про необхідність відновлення достовірності ядерного стримування, яке рятувало світ понад півстоліття. Багато структурних факторів вказують на дуже високу ймовірність якісного підвищення рівня військової конфліктності, який підводить світ до межі залишкової катастрофи, але й сам по собі може нести незліченні біди людству та нашій країні. Не хотілося лякати і так рознервованих, не готових прийняти ще нову реальність. Тим більше, побачивши, яку істерику викликала моя колишня серія щодо вегетаріанських статей. Але шила в мішку не приховаєш, і найбільш далекоглядні колеги почали все рішучіше писати про ймовірність сповзання до великої війни, пропонувати рецепти її запобігання та підготовки до неї на випадок її розв’язування.

Зараз і в Європі все частіше говорять про необхідність, якщо не бажаність підготовки до світової війни. Забуваючи в запалі історичного безпам’ятства та інтелектуального божевілля про те, що у разі її початку натовській Європі залишиться жити кілька днів, а то й годин. Хоча, звичайно, не дай Боже".

Далі караганов перераховує і аналізує усі політичні, економічні, дипломатичні обставини, які привели світ до того стану, в якому знаходиться світова безпекова ситуація: «Можна й далі перераховувати чинники, які роблять військово-стратегічну обстановку у світі передвоєнною чи навіть військовою. Світ перебуває на межі або вже за межею серії катастроф, якщо не загальної катастрофи. Ситуація вкрай, можливо, безпрецедентно, тривожна, більше, ніж за часів Блоку, який передчував страшне для нашої країни та світу ХХ століття. Але закликаю читача не впадати в паніку та зневіру. Рецепти є, деякі шляхи виходу вже намічаються. Про це — у наступній статті».

А які він бачить рецепти?

Давайте коротко проаналізуємо. Багато з його пропозицій є відверто шовіністичними, які возвеличують росію та її населення, мають мілітарно-пропагандистський характер, а деякі - навіть відкриті погрози західним країнам і Україні.

Караганов вважає, що війна з Україною багато що змінила і ще багато чого необхідно в росії змінити. Він вважає, що «такий момент уже настав. росія починає перезасновуватися. Я вважаю, що перебудова має йти знизу від людини. Звісно, за повної участі держави. Ми повинні зрозуміти, що висуваємо для себе та світу нову-стару концепцію людини. Ми повинні розвивати наших людей і самих себе по-новому. На противагу існуючим у світі тенденціям. Ми маємо повернутися до божественної сутності людини. Ми маємо усвідомити, що ми є богообраним народом. Ми всі: російські росіяни, російські татари, російські якути, російські буряти, російські чеченці тощо. Ми справді особливий народ, народ-цивілізація, цивілізація цивілізацій. У нашого народу є кілька місій, одна з яких — звільняти світ від усіх претендентів на домінування та гегемонію. Що ми й робили протягом усієї своєї історії досить успішно».

Тобто караганов намагається обґрунтувати, що російське населення — це і є богообраний народ. Навіть великий історик, регілєєзнавець путін до цього не додумався. Уявіть собі - російські росіяни, російські татари, російські якути, російські буряти, тощо — це і є богообраний народ.

Що це за богообраний народ, ми бачили і в Бучі, і в Ірпені, і в багатьох сотнях українських міст і сіл, де були представники цього богообраного народу. Ідею богообраності різні люди бачать по-різному, залежно від світогляду. Так, для одних людей богообраність полягає в тому, що певна особа, чи група осіб обрані Богом за тими чи іншими ознаками, для виконання тих чи інших завдань (певної «місії»). Існує також інша думка, яка трактує богообраність, як розуміння того, що кожна людина чи група людей є унікальними і неповторними, у кожної людини і у кожного народу свій шлях, своє призначення у житті, кожен служить Богу у свій спосіб. Але перш ніж караганов зробив такий унікальний висновок про належність його співгромадян до богообраного народу, потрібно було б спочатку з’ясувати, а чи є взагалі у росії є народ, а вже потім визначатись щодо його ставлення до Бога.

В недавній історії вже був один фюрер, який намагався переконати світ у тому, що його народ має більше прав у світі, ніж усі інші народи. Чим усе для нього закінчилося, ми пам’ятаємо. Але це далеко не останнє божевільне припущення караганова. На питання про наслідки і перспективи війни в Україні, караганов відповів — «по-перше, я не знаю до кінця стратегічних задумів і знати не хочу, оскільки, якби я їх знав, я не зміг би з вами розмовляти. По-друге, я вважаю, що нам стратегічно потрібно, щоб країна перебудувалась економічно, морально. Минулі два роки не пройшли даремно. Навпаки. Питання, як далі будувати наше життя, залежить від того, скільки триватиме операція. Я думаю, що можна ще рік-два воювати, сподіваючись, що ми зламаємо Захід в Україні і змусимо його стратегічно відступити. Якщо це не виходитиме, доведеться вдатися до крайніх заходів. Це було однією з причин того, чому я публічно виступив із закликом посилити наголос на ядерній зброї, знизивши поріг її застосування, щоб змусити супротивника одуматися і відступити. Друга причина, чому я висунув цю ідею і просуватиму її і далі, — це та обставина, що у світовому землетрусі, в якому ми знаходимося, виникатимуть десятки та сотні потужних конфліктів та воєн. Якщо в цю систему не вставити назад ядерний запобіжник, який зберігав світ протягом сімдесяти років після того, як з’явилася ядерна зброя (а зараз цей запобіжник перестав працювати через цілу низку причин), то ми приречені на третю світову війну.

«Ми вже почали змінювати нашу ядерну доктрину та демонструвати, що йдемо сходами ескалації. Маю двадцять кроків. Про них знають колеги. Декілька з них були зроблені. Наприклад, розміщення ракет у Білорусії, проведення серії стратегічних навчань, поїздка нашого міністра оборони та керівника „Росатому“ на Нову Землю, вихід із низки договорів. Навіщо їм туди їздити, як не для демонстрації підготовки демонстраційного вибуху? Було ще кілька науково-військово-технічних кроків. Але я вважаю, що треба йти швидше».

Далі караганова запитали, чи можуть західні країни повірити у те, що росія може першою вдарити ядерною зброєю, він відповів «Можуть. Якщо вони повірять, а вони вже починають вірити, що ми вдаримо, вони зупиняться. Коли я опублікував свою першу статтю, що превалює думка на Заході, яку озвучували навіть лідери, полягала в тому, що росія ніколи не застосує ядерну зброю, і в них є свобода рук в ескалації. Але розпочалася величезна дискусія у світі. Після другої статті з’явилося безліч публікацій та виступів, що застерігають від сповзання Заходу до ядерної війни та про те, що вона можлива. Наразі з’явилися ознаки, що вони розуміють, що треба відступити! Я думаю, що якщо ми зробимо на офіційному рівні ще кілька кроків, то через деякий час вони на Заході повірять, що ми можемо завдати ядерного удару. І тоді вони побіжать. Звичайно, є величезна духовна, моральна проблема, яка полягає у „а раптом“. Але якщо ми не відновимо ядерного стримування, світ приречений на світову ядерну війну вже протягом десяти років».

А де червона лінія, після якої буде нанесено ядерний удар?

На це питання караганов відповів так: «Я не можу це сказати. Навіть якби знав, не сказав би. З цього приводу ви маєте звертатися до Верховного головнокомандувача, якому всі мої статті та роботи моїх колег направлені. Наскільки я знаю, він читає їх. На жаль, ми вже кілька червоних рис пропустили. Сподіваюся, що вони зупиняться. Ці червоні лінії очевидні. Нині треба починати перемагати. Для цього необхідне поєднання ядерних та неядерних загроз, запровадження нових видів озброєнь. А остаточним результатом має бути розгром, а не лише капітуляція супротивника на території України».

А по українцях ми точно ядерного удару не завдаватимемо? На це питання караганов відповів чітко: «Ні в якому разі». І далі продовжив: «До речі, наші західні супротивники підштовхували нас до того, щоб ми завдали ядерного удару по Україні десять-дванадцять місяців тому. Це викликало б серйозні негативні наслідки та не призвело б до рішучих змін для досягнення перемоги. Наскільки я знаю, то це була кампанія чорної інформації. Я не уявляю, щоб такий варіант розглядався нашим керівництвом. Попри те, що я прихильник у крайньому разі застосування ядерної зброї, знаючи, що нею можна перемогти і виграти, але з величезними моральними втратами, я категоричний противник застосування ядерної зброї територією України і взагалі проти застосування цієї зброї, крім як у випадку самої крайньої потреби».

Цікавим було питання: «З урахуванням вашої поінформованості, скільки ще йтиме спецоперація?»

На що караганов відповів: «Не знаю. Думаю, років зо два. Хотілося б закінчити її раніше. Але рік потрібен для того, щоб нагромадити і в собі, і в суспільстві розуміння того, що ми готові застосувати ядерну зброю. Моральні збитки, які ми завдамо собі застосуванням ядерної зброї, величезні. Але обговорення цього сценарію має йти. Я розумію і багатьох людей, які накинулися на мене, коли викликав вогонь на себе. Але багато хто не розумів, про що йдеться».

У караганова також спитали: «Якесь перемир’я можливе на тлі цих процесів, а також якщо до влади на Заході прийдуть нові сили?» На це він відповів: «Перемир'я можливе. Більше того, нам його обов’язково пропонуватимуть, бо на Заході розуміють, що почали програвати. Але питання полягає у тому, яке перемир’я нам вигідне. У принципі, звичайно, мова повинна йти про повний розгром і капітуляцію, про приєднання до росії з подальшим перевихованням частини населення Півдня і Сходу України, про створення на території дружнього нейтрального буфера, що залишилася, значною мірою підконтрольного росії у військово-політичній сфері». І далі: «Ми маємо повернути російські землі. А головний спосіб перемоги — зламати волю Заходу у військовій боротьбі проти росії. Стратегічна мета нашої політики — і не лише нашої політики, а й політики Китаю та багатьох інших країн — це забезпечити відносно мирний відступ Заходу з його гегемоністських позицій, щоб він пішов спокійно, не знищивши людство по дорозі».

Такий матеріал підготував караганов. Кажуть, що він тісно співпрацює з миколою патрушевим. Ця обставина є важливою для розуміння тих настроїв, які є в кремлі і російській еліті.

Вирішив більше це не коментувати, кого це зацікавить, може сам зробити висновки, з яким підступним і небезпечним ворогом ми маємо справу.
Але це все теоретичні викладки, а реальність така: повна перемога і звільнення усієї території України від окупантів.

Ні караганов, ні путін, ніхто інший — Україну та наших союзників і партнерів не залякають!

Богообраний народ росії - це черговий міф чи діагноз, ті пропозиції і ті висновки, які публічно озвучує кремлівський пропагандист більше схожі на божевілля, ніж на серйозний науковий аналіз.

Агресор буде розгромлений, Україна і антипутінська коаліція переможе.