За правду про війну — чверть століття колонії

Міський суд москви засудив російського опозиційного політика й журналіста Володимира Кара-Мурзу на 25 років колонії суворого режиму — за звинуваченням у «державній зраді» й поширенні «фейків» про російсько-українську війну. Суд також заборонив Кара-Мурзі займатися журналістською діяльністю протягом семи років після звільнення.

Володимира Кара-Мур­зу заарештували у москві рік тому, 22 квітня 2022-го. Опозиціонеру закинули поши­рення «завідомо неправдивої інформації про використання збройних сил рф за мотивами ворожнечі щодо будь-якої соці­альної групи».

Приводом для того звинува­чення став виступ Кара-Мур­зи перед членами Палати пред­ставників штату Аризона (США). 15 березня 2022 року Кара-Мурза, за версією російсько­го слідчого комітету, «діючи за мотивами політичної ненависті, поширив під виглядом досто­вірних повідомлень свідомо не­правдиву інформацію» про війну в Україні. Зокрема, «про бом­бардування збройними силами рф житлових районів, об'єктів соціальної інфраструктури… у ході проведення спеціальної військової операції на терито­рії України, чим завдав істотної шкоди інтересам рф».

Нагадаємо, раніше російська влада двічі намагалася отруї­ти Кара-Мурзу. 26 травня 2015 року його госпіталізували через різке погіршення самопочут­тя, згодом ввели у стан меди­каментозного сну. Лікарі поста­вили діагноз «гостра ниркова недостатність». Кара-Мурза по­їхав за кордон на реабілітацію, але потім повернувся до рф. А 2 лютого 2017 року Кара-Мурзу знову екстрено госпіталізували — з тими самими симптомами…

Адвокатка засудженого Ма­рія Ейсмонт заявила, що за­хист оскаржуватиме вирок. І назвала максимальний тер­мін ув’язнення для Кара-Мурзи «високою оцінкою Володимира як політика». Посли США й Ве­ликої Британії у рф Лінн Трей­сі й Дебора Броннерт закликати звільнити Кара-Мурзу. Як наго­лосила Броннерт, Кара-Мурзу покарали «за сміливий виступ проти вторгнення росії в Украї­ну».

«Надзвичайно суворе рішен­ня суду вкотре чітко демонструє політичне зловживання судо­вою системою з метою тиску на активістів, правозахисників та будь-кого, хто виступає про­ти незаконної агресивної війни росії проти України», — сказано, зокрема, у заяві від імені Євро­пейського Союзу.

«Пишаюся тим, що в політику мене привів Нємцов. Сподіваюся, йому за мене не соромно»

Громадяни судді!

Я був упевнений, що після двох десятиліть у російській політи­ці, після всього, що я побачив і пережив, мене вже ніщо не змо­же здивувати. Мушу зізнатися, що я помилявся. Мене все-таки здивувало, що за ступенем закритості й дискримінації сторони захисту мій процес 2023 року залишив позаду суди над радян­ськими дисидентами у 1960−70-ті роки. Не кажучи про запроше­ний термін і лексику про «ворога» — це не 1970-ті, це вже 1930-ті…

На стадії показань підсудного головуючий нагадав мені, що однією з пом’якшувальних обставин є «каяття у скоєному»…

У скоєному повинні каятися злочинці. Я ж у в’язниці за свої по­літичні погляди. За виступи проти війни в Україні. За багаторіч­ну боротьбу з диктатурою путіна. За сприяння ухваленню персо­нальних міжнародних санкцій за «Законом Магнітського» проти порушників прав людини. Я не тільки не каюся ні в чому з цього — я цим пишаюся.

Пишаюся тим, що в політику мене привів Борис Нємцов. І хочу сподіватись, що йому за мене не соромно. Підписуюсь під кож­ним словом з тих, які я говорив і які стали моєю провиною у у цьо­му звинуваченні. А звинувачую себе лише в одному — що за роки своєї політичної діяльності не зумів переконати достатньо моїх співвітчизників і політиків демократичних країн у тому, яку небез­пеку несе для росії та світу нинішній режим у кремлі. Сьогодні це очевидно всім, але страшною ціною — ціною війни.

В останньому слові зазвичай просять про виправдувальний вирок. Для людини, яка не чинила злочинів, єдино законним ви­роком був би виправдувальний. Але цей суд я ні про що не про­шу. Я знаю вирок. Я знав його ще рік тому, коли побачив у дзерка­лі людей, що біжать за моєю машиною, у чорній формі та чорних масках. Така зараз у росії ціна за немовчання.

Але я знаю і те, що настане день, коли морок над нашою краї­ною розвіється. Коли чорне назвуть чорним, а біле білим… коли війну назвуть війною, а узурпатора узурпатором, і коли злочинця­ми визнають тих, хто розпалював і розв’язував цю війну, а не тих, хто намагався її зупинити. Цей день настане так само неминуче, як весна приходить на зміну навіть морозній зимі. І тоді наше сус­пільство розплющить очі і жахнеться через те, які страшні злочи­ни відбувалися від його імені…

Із останнього слова Володимира Кара-Мурзи.