У Таїланді Новий рік святкують у квітні. Два тижні...

Країна, в якій не можна цілуватися на вулиці, де короля прирівнюють до Бога, а чоловіки на два тижні можуть сховатися у монастирі.

Олександр Авраменко, попри те, що народився на сході України, тривалий час жив у Сполучених Штатах Америки, а останні десять років живе у Таїланді, вважає себе львів’янином. Його рідна тітка жила на вулиці Кривоноса, що біля Високого замку, і зуміла прищепити племіннику любов до цього старовинного міста. Пан Олександр кілька разів на рік прилітає з Таїланду до України і кілька місяців мешкає у Львові. Про те, як живуть тайці, про їхню культуру і закони, пан Авраменко розповів журналісту «ВЗ».

- Як сталося, що ви опинилися в Таїланді?

- Я вчився на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Мріяв стати священиком. Подав документи у римо-католицьку семінарію у Ризі, однак замість семінарії потрапив у так званий п’ятий відділ. Спочатку викликали на бюро комсомолу, потім — на партком, і мене відрахували з університету. Це був час перебудови. Поновитися в Україні мені не дали. Поїхав у Вільнюс, де закінчив факультет російської філології і працював вчителем у школі. У Вільнюсі збиралася українська громада, і я першим у колишньому СРСР заснував українську недільну школу. Українці з Лондона нам надіслали підручники, за якими ми вчилися. Потім доля закинула мене до Америки, де працював серед української громади і викладав російську та польську мови у Школі мов. Попри те, що прожив у Сан-Франциско понад 15 років і заробив там пенсію, не зміг осісти у цій країні назавжди. Америка не припала до душі. І я почав подорожувати. Побував у 45 країнах і вибрав для себе ту, що ближча до душі. Так, як полюбив Львів назавжди, закохався у Бангкок. Молив Бога, щоб мати бодай маленьке помешкання у цьому красивому місті. І мрія моя здійснилася. Займався бізнесом і з часом придбав квартиру у самісінькому центрі.

- Дорого коштує у Бангкоку квартира?

- Усе залежить від метражу і місця розташування. Скажімо, у центрі міста за помешкання близько 60 кв. м доведеться заплатити 150 тисяч доларів. Житло у Таїланді дороге у столиці і на морських курортах. Проте в інших містах за таку ж площу заплатите від 60 до 100 тисяч доларів.

- Чим підкорив Таїланд?

- Ця країна схожа до Украї­ни. Схожа тим, що належить, як і Україна, до держав третього світу. А відмінна тим, що, попри те, що там життя далеко не мед, люди усміхаються, не ходять у темно-сірому вбранні. Вони світлі і одяг їхній світлий. У них стільки оптимізму, якого так не вистачає українцям. Наш народ постійно скиглить і нарікає. Такої риси у тайців нема. А ще тайці — дуже толерантні. Як ти одягаєшся, як кохаєшся, що сповідуєш — нікого не обходить. Є певні засади: не можна цілуватися, ані обійматися на людях. Жінкам не прийнято ходити у коротких спідничках. У таких ходять тільки туристи. У Бангкоку живе 12 мільйонів осіб. На вулицях — дикий безлад, бо там і продають, і щось вимінюють, вихлопні гази від машин і мотоциклів, але люди ніколи між собою не сваряться. Ніхто нікого не штовхає. Тайці шанують мир, злагоду і спокій. Для них найголовніше — не сперечатися, не підвищувати голосу. Якщо ви заходите до офісу, з вами говоритимуть дуже тихо, це ознака освіченості і пошани.

- Скільки свят відзначають у Таїланді на рік?

- Святкувати люблять. Якщо в Україні є два нові роки, то у Таїланді їх аж три — європейський, китайський, а потім сонкран — з 13 по 16 квітня офіційні вихідні. А неофіційно цей Новий рік-сонкран святкують два тижні. Країна завмирає. Зі столиці всі виїжджають. Не працюють ресторани і навіть маленькі бари. Усе зачинено. Кульмінація свята — обливання водою. Але це не те, що у нас на Обливаний понеділок після Великодня. Приїжджають величезні машини та поливають все і всюди. Спека плюс 35, тому це доречно. Всі купують водяні автомати і шаленіють з обливанням. Крім релігійних свят, у Бангкоку на державному рівні відзначають день народження короля і королеви. А ще таєць може не піти на роботу. І це не карається законом. Крім того, всім чоловікам дозволено у липні або серпні на тиждень або й два брати так звану релігійну відпустку. Тобто втекти від мирського життя і стати ченцем у монастирі. Тільки треба повідомити свого керівника на роботі. Але таким правом користуються не всі чоловіки. Бо бути монахом у Таїланді нелегко. Ченцям суворо заборонено пити і курити, їсти можна у монастирі тільки до обіду, треба поголити голову, не можна мати при собі грошей, не можна керувати у цей час автомобілем. Зате мобільним телефоном можна користуватися.

- Ченцем може стати навіть одружений чоловік?

- Так. Залишає сім’ю і йде у монастир. Навіть король кілька разів йшов у монастир. Вставав о п’ятій ранку, йшов босоніж вулицею і збирав їжу. Монахам у Таїланді не можна нічого робити. Те, що люди дадуть, з того монахи й живуть. Монах не має права варити. Може лише прибирати. Вулицею йдуть з мітлою і розчищають перед собою дорогу, щоб, не дай Боже, не наступити на якусь комаху чи гусінь і не забрати живе життя.

- А як там із криміногенною обстановкою?

- Попри те, що у Таїланді 66 мільйонів населення, там низький показник криміногенності. Правила життя: бути толерантними, шанувати інше життя, не вбивати, шанувати батьків і короля. Звісно, тайці скоюють злочини, але це трапляється дуже рідко.

- Який побутовий рівень у тайців? Скільки заробляють і чи платять високі податки?

- Згідно із законом, тайці не можуть отримувати менше 300 доларів на місяць. За це роботодавця можуть покарати. У Таї­ланді не існує податку на житло і на власність. Можна мати хоч п’ять квартир, жити в одній, а решту здавати квартирантам, і за це жодної копійки податків не платити. Податок знімають тільки із заробітної плати, але не для держави, а на пенсійний фонд. Податок державі платить виробництво — майже 20 відсот­ків, і є податок у магазинах. Він автоматично закладений у товар. Це 7 відсотків від вартості товару. Через такі мізерні податки у Таїланді живуть дуже багато іноземців, які влітку перебувають у своїх країнах, а перезимувати летять у Таїланд.

- Ви сказали, що у Таїланді є король…

- Так, бо це королівство. Офіційно король не має жодних прав. Зате має велетенську моральну владу. Королю Рамі ІХ 86 років. Рама — це Бог, а він — живий Бог. Коли був молодим, їздив до своєї майбутньої дружини і королеви, яка колись була дружиною посла у Швейцарії, потрапив в автомобільну катастрофу і позбувся одного ока. Ця людина все життя присвятила народові. Особисто їздив селами та містами і переконував селян, які вирощували мак, щоб замінили посіви кукурудзою чи іншими культурами. У своєму королівському маєтку відвів третину земель під ферму, на якій вирощував кіз і роздавав їх людям. Король — відомий вчений. Розробив методику, коли з літаків штучно «запліднюють» хмари, і вони дають дощ. Якщо є посуха, ці хмари наганяють над рисовими полями. Король — джазовий музикант, неодноразово виступав з джазменами світового значення. Якщо тайці знають, що у місті має бути король, то можуть кілька годин чекати на вулиці, аби лише його побачити. Одягаються у все жовтого кольору. Король народився у вівторок, а кожен день тижня має свій колір, і саме жовтий є кольором вів­торка.

- Кажете, король переконував тайців, щоб не садили мак. Але проблема наркоманії у державі існує.

- Макових полів у Таїланді тепер немає. Зате почали виробляти маленькі піґулки амфетамін. Це поставлено на промислову основу у Бірмі, і звідти ці піґулки потрапляють у Таїланд. Це страшенна проблема. Тайці мало п’ють. Як у всіх азіатів, у них відсутній ген відпірності на алкоголь. Пляшку рисового віскі з 20-відсотковим вмістом алкоголю купують на шість-сім осіб. Навіть не допивають, і вже всі п’яні.

- Державою керує парламент? Скільки там людей?

- Зараз він не працює. Два роки тому владу захопила військова хунта. Через це занепала економіка. Преса — під цензурним контролем. Там, де нема демократії, не буде розвит­ку економіки.

- А з чого тоді живе король, якщо нема податків?

- Він має багато земель, у тому числі у центрі Бангкока. Ціна на ці землі висока. Він їх здає в оренду. На цих землях, які не можна продати, будують житло, яке також не можна продати, але його здають в оренду на 30 років. За будівництво і оренду житла гроші йдуть королю. На багатьох землях короля збудовані фабрики і заводи. А з великих підприємств для короля знімають податки.

- У короля є діти?

- У короля є три доньки і син — наслідний принц. Але це умовна назва. Після смерті короля його тіло цілий рік не буде поховано. Його забальзамують і покладуть у спеціальний храм, який збудують на величезній площі. Перед храмом виконуватимуть традиційні танці і обряди. У цей час збереться вища рада держави, до складу якої входять тільки етнічні тайці, і вони вирішуватимуть, кому із членів королівської родини віддати трон.

- Яка система освіти у Таїланді?

- Діти йдуть до школи у шести-, семирічному віці. Але навчальний рік розпочинається не 1 вересня, а 1 травня. Березень і квітень — найгарячіші місяці. Тоді школярі й мають канікули. Ще тиждень канікулів мають у серпні, коли у королеви день народження. І ще кілька днів на день народження короля. Система навчання така, як американська, — 12 років. Перші вісім років діти вчаться безкоштовно. Наступні чотири за навчання треба платити. І платити дорого. Наприклад, я рік вчився у тайському університеті і платив 500 доларів на місяць за навчання. Попри те, що є й державні навчальні заклади, але у них великий конкурс.

- А як живеться пенсіонерам?

- На пенсію йдуть у 55 років жінки і у 60 — чоловіки. Але пенсії мізерні — близько 600 гривень. За такі гроші вижити нереально. Якщо вам вдалося у працездатному віці щось відкласти — це добре. Вся надія і відповідальність за батьків пенсійного віку лягає на дітей. У Таїланді шанують короля і батьків. На день батька і на день матері діти приїжджають у гості до батьків з подарунками, падають тричі ниць перед ними на коліна. Пошана до старших людей — неймовірна. У Таїланді нема покинутих дітей, нема сиротинців. Якщо сталася біда, скажімо, не стало мами, дитину на виховання забирає хтось з родини. Дитина не може бути недоглянутою. Потім за це має віддячити.

- По телевізору показують, що багато дітей жебракують на вулицях Таїланду…

- Це не тайці. Це прибульці з Камбоджі або Бірми. Їх навмисне привозять, щоб жебракували. Це бізнес. Якби поліція побачила, що жебракує тайська дитина, на батьків чекає величезний штраф або й навіть ув’язнення.

- Весілля справляють гучні?

- Ані весіль, навіть днів народ­ження вони не святкують. Там не існує загсів. Ви можете бути вдома чи у ресторані, чи навіть біля річки. Приходять монахи, які, за законом, видадуть молодятам посвідчення про шлюб, яке пара потім зареєструє у державному органі. Монахи перев’язують молодят, батьків і всіх присутніх ниткою на знак того, що усі є свідками цього шлюбу перед Богом. Після молитви — вечеря. Для багатих з музикою і танцями, для бідних — звичайна. У містах наречена переважно одягає білу сукню і фату, наречений — костюм, а у селах — традиційне шовкове вбрання. Зате для тайців важливою є смерть — момент переходу в інше життя. Переважно тіла небіжчиків кремують. Попіл багатим віддають у золотій посудині, біднішим — у срібній, а зовсім бідним — у слоїку. Урни тримають вдома. Після смерті ніхто не відзначає ані дев’ять днів, ані сорок. Нема вінків. Зате у кожній хаті зберігають портрети померлих, перед якими раз на рік — на День померлих — запалюють пахучі палички.

Фото з особистого альбому

Олександра Авраменка.

Схожі новини