Заслані козачки в українській владі намагаються зруйнувати Україну від початків Незалежності

Спецслужби росії, відкриті і приховані агенти кремля тривалий час цілеспрямовано впливали на українських політиків, а через них — на політику нашої держави, у такий спосіб послаблюючи їх, готуючи ґрунт для агресивного вторгнення. Це підтверджують і оприлюднені Службою безпеки України, Державним бюро розслідувань записи перехоплених розмов ексочільника Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим Олега Кулініча та його московського куратора, заступника секретаря РНБОУ у часи Януковича, а в молодості - співробітника радянського КДБ Володимира Сівковича. Побоюючись відповідальності за розгін Майдану, Сівкович разом з іншими «регіоналами» у 2014 році дременув до москви і звідти досі продовжує підривну діяльність проти України як керівник «Політичного клубу». З допомогою цього та йому подібних манкуртів із керівних посад в органах української влади усували патріотів, замінюючи їх агентами росії, дезорганізовували роботу цілих галузей і сфер, руйнували систему національної безпеки і оборони. Як таке могло статися у незалежній Україні? Обговорюємо цю тему із колишнім начальником Управління військової контррозвідки СБУ, ексначальником Головного управління розвідки Міноборони, ексзаступником голови СБУ, генерал-лейтенантом Олександром Скіпальським.

— Ці небезпечні процеси почалися ще на зорі нашої Незалежності, у червні-липні 1992 року, коли було підписано уго­ду про співпрацю між Службою безпеки України і ФСК (федеральною службою контррозвідки росії). Нашу СБУ тоді очо­лював Євген Марчук, а російську струк­туру — Віктор Баранников. Ця угода пе­редбачала взаємодію, спільні операції, обмін інформацією. Свої кадрові питання ми вирішували з росією як з найближчим партнером. За цією угодою у Службу без­пеки 1994 року прийшли згаданий вами Олег Кулініч, молодий випускник Акаде­мії ФСБ, Андрій Деркач (за свою анти­державну діяльність недавно позбавле­ний громадянства України) та інші кадри. І почали успішно рости. Ще тоді голова СБУ Леонід Деркач (батько А. Деркача) призначив Кулініча начальником Управ­ління захисту економіки. Це були двоє друзів-партнерів, особливо наступаль­но вони діяли у сфері «Енергоатому». Для росії було важливо контролювати наші АЕС, поставки «твелів» (паливних при­строїв у ядерних реакторах)…

Наші спецслужби наповнювали ка­драми, лояльними до росії, і не брали молодих людей з України, родичі яких були причетними до національно-ви­звольних рухів.

Багато закидів сьогодні на адресу екс­голови СБУ Івана Баканова. Але ж це не він підписував собі подання на присвоєн­ня офіцерського звання. Було відповідне звернення з Адміністрації до керівництва СБУ — і Баканову присвоїли звання лей­тенанта запасу, відтак його призначили головою СБУ як військовослужбовця.

— На високу посаду призначили не­професіонала, випадкову людину…

— Згадайте історію з призначенням Валерія Хорошковського! (За даними групи «Інформаційний опір» та її колиш­нього керівника Дмитра Тимчука із при­значенням Хорошковського головою СБУ в період президентства Віктора Яну­ковича у Службі безпеки України прак­тично повністю згорнули роботу із про­тидії російським спецслужбам. — І. Ф.). Ще раніше, за президента Ющенка, було дивне призначення головою СБУ Ігоря Дріжчаного (згодом він став членом спо­стережної ради у банку російського олі­гарха Вадима Новинського). Ще одну по­милку зробив Ющенко, коли призначив головою СБУ Валентина Наливайченка — людину, яка, коли вже Україна була неза­лежною, закінчила Академію служби зо­внішньої розвідки рф…

Незадовго до початку російської агре­сії головою СБУ було призначено Олек­сандра Якименка (9 січня 2013 року. — Авт.), який до того працював у служ­бі безпеки Януковича-молодшого. Його підняв на високі щаблі Янукович-стар­ший. Зараз росія використовує Якимен­ка на окупованій частині Херсонської об­ласті. Під час окупації Херсона за його вказівкою було облаштовано катівню для затриманих громадян…

Ось таким чином формувалася, на­повнювалася, зростала Служба безпе­ки України. Розповідаю це для того, щоб люди не купувалися на ажіотаж останніх днів, а бачили цю історію у розвитку.

А скільки ексспівробітників СБУ з по­чатком російського вторгнення у 2014 році перейшли на бік агресора! Вам прізвище генерал-майора СБУ Олексан­дра Третяка, колишнього заступника го­лови Донецької ОДА, нічого не говорить? Він разом із сином-підполковником пе­рейшов на бік сепаратистів. Таких при­кладів можна назвати сотні…

— А що вам відомо про Кулініча?

— Людина авантюрного складу харак­теру. Коли працював головою Держком­зему України, незаконно передав Дер­качу 40 ділянок київської землі. Багато чесних співробітників СБУ, які пройшли війну, були шоковані його призначен­ням…

— Якщо на верхніх щаблях україн­ської влади працювало стільки за­сланих козачків, то можна уявити, скільки їх було (чи ще є) на нижніх рів­нях — в областях, районах, на страте­гічних об'єктах. Наскільки широкою може бути ця ворожа мережа?

— Можете уявити, скільки їх є, із того, які завдання поставив Кулінічу Сівкович. Ця особа у радянські часи працювала у військовій контррозвідці, в «особом от­дєлє» Групи радянських військ у Німеч­чині. Зарекомендувала себе тим, що разом з генералами крала надлишки вій­ськового майна. Його «прищучили», по­чали ставити йому незручні запитання. Тоді Сівкович подає рапорт на звільнен­ня. Користуючись тим, що Україна стала незалежною, такі, як Сівкович, рвалися то в Адміністрацію президента, то у Ка­бінет Міністрів, то на телебачення. Був на різних державних посадах — від народно­го депутата, віцепрем'єра до заступни­ка секретаря Ради національної безпеки і оборони. А «проявив» себе під час побит­тя студентів на Майдані. Потім разом з антиукраїнською верхівкою дременув у росію. До того ж перебував у родинних стосунках із колишнім головою СБУ Володимиром Радченком — їхні діти одружилися.

— Яку роль у деструктивній політи­ці росії щодо України зіграла УПЦ, яку пов’язують із московським патріар­хатом? Чи не перебільшені звинува­чення чуємо на її адресу?

— Про це краще не скажеш, ніж один із організаторів захоплення росіянами час­тини Донецької області - гіркін-стрєл­ков. За його словами, росіянам вдалося зробити це завдяки тому, що мали тісні зв’язки зі структурами московського па­тріархату.

Російська церква відіграє подвій­ну роль. З одного боку, це інструмент управління державою — згадайте часи царя петра І. Після жовтневого перево­роту 1917 року більшовики винищили духовенство, церковне золото вивезли у швейцарські банки. Тодішній керівник ВЧК дзержинський супроводжував один з ешелонів із награбованим у «представ­ників буржуазного класу» золотом (у Ло­занні дзержинський зустрічався зі сво­єю дружиною, Софією Сигизмундівною). У подальшому церкву сталін зруйнував, але під час Другої світової війни, коли в срср шукали можливість зміцнити обо­ронний потенціал, директивою нквд-мгб була створена нинішня рпц. Згадайте, як у 1946 році руйнували Греко-Католицьку церкву в Україні, як радянські спецслуж­би використовували для цього священ­ника Гавриїла Костельника.

Вперше про цю загрозу для нас я за­явив у доповідній на адресу Адміністра­ції президента України у 1995 році. За оцінкою тодішнього керівника служби зовнішньої розвідки росії євгена прима­кова, «однім із наіболєє вліятельних фак­торов удєржіванія україни в сфєрє росій­скіх інтєрєсов єсть церковь московского патріархата». Згадайте, коли в україн­ському парламенті хвилиною мовчання вшановували загиблих на Донбасі захис­ників України, присутній на цьому засі­данні глава УПЦ (МП) Онуфрій і його ото­чення з місць демонстративно не встали. Її представники роблять все, аби нейтра­лізувати духовність українську, а відтак обороноспроможність України.

— Якщо із проросійською церквою все так очевидно, чому з нею так дов­го панькаємося? Обмежуємося лібе­ральними рішеннями — припиненням оренди церковних приміщень, по­збавленням деяких священників гро­мадянства? Чому досі до цієї струк­тури не вжито жорстких заходів на законодавчому рівні?

— Немає політичної волі. У 1991 році на чолі Української православної церк­ви стояв Філарет, який визначився, що Україна повинна мати незалежну церк­ву. Філарет розпочав політику відо­кремлення від росії. Тодішня СБУ, яка була у контакті із федеральною служ­бою контррозвідки росії, побачила цю загрозу і провела спільну акцію «Хар­ківський собор». Внаслідок цього укра­їнську церкву було розділено, главою УПЦ було призначено представника від так званої канонічної частини. Так було оформлено розкол…

Чому ми весь час «кульгаємо», чому ми сьогодні такі нерішучі? Через роз­двоєність. З одного боку, звучать пра­вильні слова, з іншого — на ключових по­садах сидять люди, які хочуть бути тут і там.

На жаль, тривалий час наша влада недооцінювала загроз, які поставали перед Україною, у тому числі на фрон­ті ідеологічному, духовному. Скажімо, колишнього президента Кучму СБУ ін­формувала з багатьох питань націо­нальної безпеки і небезпек для неї, зо­крема про Деркача-молодшого. Але належної реакції не було. Як, до речі, і від Ющенка. Не кажу вже про Янукови­ча. Його, до речі, свого часу було за­тверджено головою Донецької облдер­жадміністрації за подачі, за підтримки тодішньої СБУ. Багато її співробітників, як і московська церква, працювали під прикриттям. На жаль, ще дуже бага­то цих ворожих агентів у нас залиша-ється.

Думки з приводу

Ми реально пройшли по лезу бритви

Олена ЯХНО, блогерка

Всі притомні аналітики ще за рік до війни говорили, що у нас в СБУ — кро­тоферма. Але я подумати не могла, що фсб повністю контролює СБУ. Що Сів­кович розставляє кадри та вимагає призначити Наумова («Мисливець») першим заступником голови СБУ за­мість Баранецького.

Цей план вдався рівно наполовину: 26 липня 2021 р. Баранецького було звільнено з посади. Але поставити за­мість нього Наумова не встигли. «Мис­ливець» погорів на контрабанді. До цього 14 жовтня 2020 р. Зеленський своїм указом надав Наумову військове звання бригадного генерала, мовляв, натовські стандарти.

У першу годину повномасштабно­го вторгнення Кулініч втік з Херсона до Києва і обійняв посаду помічника голо­ви СБУ з особливо важливих доручень. До червня включно мав доступ до всієї інформації. Був такий собі VIP-навідник.

Тепер зрозуміло, чому західні спец­служби нам давали 9 днів. Вони знали, що фсб все контролює. Путін плану­вав саме спецоперацію. Бо скрізь уже було розставлено своїх людей. І в СБУ, і в РНБО, і в ОПУ… Все вже куплено. А якщо й траплялися якісь чесні офіцери, які писали рапорти про того ж Кулініча, то з ними негайно розправлялися. Ми пройшли по лезу бритви.

Чи понесе якусь відповідальність Баканов? Ні, звичайно. Баканов мов­чатиме, поки його не чіпають кримі­нальними справами. Найстрашніше, що таких «кулінічів» ще повно і в СБУ, і в РНБО. Вони зараз розмовляють ви­ключно українською мовою, пишуть слово «росія» з маленької літери та но­сять піксель.

Є ще Роман Машовець, який досі служить в ОПУ та займається СБУ. Він усі ці кандидатури погоджував. Є Тата­ров, на якому тавра ніде ставити.

Є питання і до «слуги» Гетьманцева…

Юрій БУТУСОВ, військовий журналіст, головний редактор видання «Цензор. Нет»

Чому досі не дано оцінки діям (народ­ного депутата від «Слуги народу») Данила Гетьманцева, помічника Сівковича? Він не міг не бути на зв’язку і не контактува­ти… В українському бізнесі на ринку паль­ного великий резонанс здобула операція Гетьманцева, яку під приводом бороть­би з незаконним продажем підакцизних товарів провів перед війною — встано­вив на всі автобази України, на всі склади пального спеціальні GPS-трекери. Маю­чи коди доступу до цих сигналів GPS або інформацію до цієї бази даних, той самий агент рф Сівкович міг мати повний до­ступ до усього стану пального у держа­ві. До стану роботи Кременчуцького НПЗ, по якому завдавали неодноразові ракет­ні удари і повністю його знищили, до усіх наших баз пального. По усьому цьому прицільно била росія…

Мав би сказати слово президент…

Володимир ОМЕЛЯН, ексміністр інфраструктури України, воїн ЗСУ

Прикро, що президент України не знайшов часу прокоментувати ка­тастрофічні викриття про тотальний контроль кремля над Службою безпе­ки України напередодні війни. Якраз розкішна нагода довести не словом, а ділом, що закон вищий за дружбу і взяти на особистий контроль «неісну­ючу» справу Баканова. Мушу запита­ти: як справи ексміністра оборони, нинішнього посла у Словенії Тарана? Саме «завдяки» його роботі було зі­рвано державне оборонне замовлен­ня, і через 2−3 тижні боїв Україна мала залишитися без боєприпасів і важкого озброєння.