Закон про олігархів схожий на механізм зведення рахунків з Порошенком, – ЗМІ

Про це йдеться у статті Девіда Кларка на сайті Atlantic Council.

«Зеленського звинувачують у тому, що він підтримував зв'язки з олігархом Ігорем Коломойським з моменту вступу на посаду, формував політику та персональний склад свого уряду відповідно до інтересів Коломойського та отримав позитивне висвітлення у ЗМІ. Ця залежність, ймовірно, посилиться, оскільки президент бореться з середньостроковою непопулярністю і починає планувати свою передвиборну кампанію на 2024 рік», — пише аналітик.

Мало підстав вважати, що нещодавно ухвалений український антиолігархічний закон значно змінить цю динаміку влади. Критики стверджують, що критерії для визначення того, хто кваліфікується як олігарх, є суб'єктивними, відкритими для маніпуляцій.

Що визначає участь у політичному житті, коли зв'язки між багатством і владою зазвичай є приватними, і їх заперечують?

Що становить монополію, коли володіння і контроль над активами підприємства часто здійснюють через довірених осіб?

Навряд чи заспокоює те, що вирішення цих питань покладають на Раду національної безпеки і оборони (РНБО), орган, повністю підконтрольний президенту. Об'єктивне та справедливе застосування положень законопроекту вимагає залучення незалежного органу, який має відповідні слідчі повноваження з дотриманням прозорої та підзвітної робочої практики.

«Без цього він зловісно виглядає як механізм виконавчої влади, спрямований насамперед на зведення рахунків з обраними опонентами, особливо з колишнім президентом України Порошенком», — пише Кларк.

Чи можна очікувати, що РНБО буде чесно дивитися на зв'язки Коломойського з Офісом президента, намагаючись визначити його причетність до політики? Яких зусиль вона докладатиме, щоб розкрити весь обсяг бізнес-імперії Коломойського, враховуючи, що значна частина його багатства зберігається за межами України? Це стало особливо чутливим для Зеленського після витоку Pandora Papers та викриття того, що він володіє значними багатствами в офшорах, більша частина яких отримана з попередньої роботи на медіа-імперію Коломойського. Конфлікт інтересів надто великий, щоб мати велику довіру до процесу, який безпосередньо підпорядковується президенту.

Західні партнери України не можуть дозволити собі бути байдужими до недоліків стратегії деолігархізації Зеленського. У кращому випадку — це втрачена можливість вирішити проблему.

У гіршому — він ризикує стати інструментом для увічнення тих самих проблем.

З українською олігархією не можна боротися вибірково, і будь-які спроби це зробити слід засуджувати. Імплементацію правил повинен здійснювати прозоро та неупереджено незалежний орган.

Це повинно супроводжуватися вимогою до уряду та президента бути відкритими щодо своїх стосунків з тими, хто володіє значними приватними багатствами.

США та ЄС повинні стежити за виконанням законопроекту та наполягати на змінах, які відображають найкращу міжнародну практику. Будь-які зміни мають враховувати рекомендації Венеціанської комісії, які очікуються до кінця року, наголошує автор.

«Якщо нещодавно ухвалений український антиолігархічний закон не зможе ефективно і безперешкодно впоратися з проблемою олігархічного впливу, західні уряди повинні дати сигнал про готовність запровадити додаткові цілеспрямовані санкції проти тих, хто є безкарним, незважаючи на відповідальність за корупцію та порушення прав людини. Досвід показав, що це найефективніший спосіб», — резюмує Кларк.

Читайте також: Колабораціонізм: які пункти мають бути в Законі