Передплатити

«Татаров – людина Януковича і Захарченка. На його захист був дзвінок не з України...»

НАБУ підозрює заступника керівника Офісу президента у хабарництві й рейдерстві. Генпрокурорка Ірина Венедіктова заблокувала його арешт


Колаж ovozrevatel.ua

Найближче оточення президента Володимира Зеленського погрузло у корупції, а сам глава держави, який 19 місяців тому, перед своїм обранням, метав громи і блискавки у бік хапуг, закриває на це очі. Більше того — захищає корупціонерів, намагається вивести їх з-під удару. Ця думка утвердилася у багатьох наших співвітчизників після чергового скандалу державного масштабу. Його головним фігурантом є Олег Татаров, людина із колишньої обойми Януковича, яка із благословення Зеленського працює заступником керівника його канцелярії. Більше того — уповноважена курирувати… правоохоронні органи.

Національне антикорупційне бюро обґрунтова­но, на основі беззапере­чних доказів, підозрює Олега Татарова у хабарництві, у фаль­сифікації матеріалів резонанс­ної кримінальної справи. «Убив­чі» покази на нього дали слідчим головні підозрювані, колишні спільники Татарова, які зізнали­ся у своїх неправомірних діях. У НАБУ підготували підозру кан­целяристу Зеленського, збира­лися ось-ось затримати його, провести обшук. Але за кілька годин до спецоперації її забло­кувала «своя людина» президен­та — генпрокурорка Ірина Вене­діктова. Безпідставно, всупереч закону, відсторонила чотирьох прокурорів, які вели гучну спра­ву, а процесуальним керівником призначила… себе. Тож без про­курорської санкції взяти за шкір­ку Татарова в обумовлені зако­ном строки детективи НАБУ не змогли. Керівництво цього ан­тикорупційного органу заяви­ло про «продовження свідомо­го тиску на слідство», до якого за останні пів року Офіс генпроку­рора вдається не вперше.

Кримінальна справа, до якої виявився дотичним високопос­тавлений чиновник Офісу пре­зидента, стосується оборудок з житлом для Нацгвардії. Його споруджувала державна ком­панія «УкрБуд», якою управляв екснардеп Максим Микитась. Як випливає із матеріалів слід­ства, за домовленістю між Мики­тасем і колишнім командувачем Нацгвардії, генерал-полковни­ком Аллеровим (той начебто отримав 125 тисяч доларів ха­бара), елітні квартири у центрі Києва, на Печерську, обміняли на менш престижні і значно де­шевші помешкання на далеких околицях столиці. Завдані вна­слідок цієї «ротації» збитки дер­жаві слідство оцінило у 81 міль­йон гривень.

За «розрулювання» цієї ситу­ації свого часу взявся Татаров, якого після ненависного йому Євромайдану впливові люди по­просили працевлаштувати в «УкрБуді» адвокатом. Рекомен­дували його як «сильного юрис­та для вирішення особливих пи­тань». Згодом Микитась, який пішов на угоду зі слідчими НАБУ, заявив їм, що Татаров дав хабара заступнику голови експертного центру МВС Костянтину Дубоно­су — і той завдані державі збитки зумисно понизив більш ніж в 11 разів, із 81 мільйона гривень до 7 мільйонів. За цю послугу Дубо­носу віддячили паркомісцем, яке коштувало 250 тисяч гривень. Прокурори заявляють: мають до­кази того, що Татаров надсилав Микитасю копію паспорта Дубо­носа, на прізвище якого треба було зареєструвати це паркоміс­це — зі 100%-ою знижкою.

А ще, за свідченням Микита­ся, він передав Татарову вели­ку суму грошей для хабара судді Вищого антикорупційного суду Сергію Мойсаку. І той згодом, у жовтні 2019 року, при обран­ні запобіжного заходу для Мики­тася, присудив йому доволі ло­яльне обмеження — досудовий арешт з правом внесення за­стави у розмірі 5,5 мільйона гри­вень. Зрозуміло, що для такого крутого бізнесмена ця сума була символічною…

Після негативного резонансу у суспільстві від такого поблаж­ливого рішення апеляційна ін­станція скасувала цей присуд. І збільшила грошову заставу до 80 мільйонів гривень. Микитася взяли під варту.

Горе-забудовника чекали й інші неприємності. Його не­давній рятівник Татаров ра­зом зі спільниками-рейдерами за віртуозними схемами взяли­ся «розпилювати» «УкрБуд». Як сказав його колишній власник — пустили фірму «під укіс». Зі слів Микитася, Татаров займався юридичним оформленням доку­ментів з перереєстрації «УкрБу­ду» на підставних осіб-інвесто­рів. Унаслідок цього Микитась був позбавлений права контролю за фірмою. Нові господа­рі грошей на добудову житла не дали, зате розпродали всі акти­ви «УкрБуду». Розбагатів і Тата­ров — у його дружини з’явилася мережа взуттєвих магазинів. За словами Микитася, на ім’я Та­тарова, його родичів, близько­го оточення було оформлено ба­гато дорогих квартир у житлових комплексах «УкрБуду». Продава­ли їм ці помешкання із 70-відсо­тковою знижкою.

Після арешту фактично збан­крутілого Микитася Татаров ки­нув його напризволяще. Шоко­ваний таким розвитком подій, забудовник і ще декілька осіб, задіяних у незаконних житло­вих оборудках, вирішили роз­повісти всю правду детективам НАБУ. Підписали з ними уго­ду про співпрацю. Усі свої пока­зи слідчим Микитась підтвердив документами: записами теле­фонних розмов, копіями SMS-листування, іншими вагомими доказами.

Усе це й давало підстави де­тективам, крім згадуваного екс­перта, затримати і заступни­ка керівника Офісу президента Олега Татарова. Але санкцію на його арешт 28 листопада не дав суддя Вищого антикорупційного суду… Мойсик. Той самий, яко­му, за словами Микитася, Тата­ров передавав хабар. На додачу, генпрокурорка Венедіктова усу­нула прокурорів, які вели справу Татарова. І призначила нових, які завершену справу тепер розгля­датимуть по-новому. Час грати­ме на Татарова…

Як повідомив редактор інтер­нет-сайту «Цензор.нет» Юрій Бу­тусов, кілька днів тому, після ви­току інформації із суду, в Офісі президента за участі Зеленсько­го відбулася нарада щодо скан­далу з Татаровим. Президент був незадоволений відкриттям справи проти Татарова, назвав її «порожньою». Замість звільнен­ня високопосадовця, вирішено було всіма силами його захища­ти. На керівництво НАБУ почали робити нові інформаційні «наїз­ди». Бурхливу, але таку неадек­ватну діяльність з порятунку Та­тарова розвинула Венедіктова…

Хто такий і звідки взявся Олег Татаров? Йому 38 років, доктор юридичних наук, має міжнарод­ну ліцензію адвоката. 15 років пропрацював в органах внутріш­ніх справ. Дослужився до заступ­ника начальника Головного слід­чого управління Міністерства внутрішніх справ. За правління Віктора Януковича був фактич­ним рупором МВС, яке очолю­вав одіозний Віталій Захарчен­ко. Під час Революції гідності Татаров обмовляв (у тому числі — перед західними дипломата­ми) учасників масових протес­тів, виправдовував силовиків, які калічили і вбивали їх. Нази­вав Майдан «державним пере­воротом», майданівців — злочин­цями. Вів інспіровані тодішньою владою кримінальні провадження проти багатьох громадських активістів. Після люстрації і звільнення з органів був адво­катом проросійськи налаштова­них функціонерів — заступника керівника Адміністрації прези­дента Андрія Портнова, нардепа від «Опоблоку» Вадима Новин­ського (допомагав йому в усу­ненні від керівництва колишньо­го глави УПЦ МП митрополита Володимира). Татаров захищав колишнього голову Апеляційно­го суду Криму Валерія Чорно­бука, якого підозрювали у дер­жавній зраді. У березні 2020-го генпрокурорка Венедіктова хо­тіла призначити Татарова сво­їм заступником — але щойно про це дізналася громадськість і під­няла шум, від цієї затії очільниця ГПУ відмовилася. І все ж Татаров швидко піднявся по службовій драбині. 5 серпня 2020 року Зе­ленський призначив його за­ступником керівника Офісу пре­зидента…

Не важко здогадатися, як на свіжий корупційний скандал із членом команди Зеленського (вкупі із багатьма попередніми) зреагують наші міжнародні парт­нери. Ті, які з усіх сил намагають­ся підтримати Україну — за умо­ви, що її керівництво рішуче, на ділі, а не на словах, воюватиме з корупцією. Навряд чи після при­голомшливої історії із Татаровим ми побачимо рятівні кредити від МВФ, гроші від інших фінансових інституцій і кошти від інвесторів.

А найголовніше — українці, яких у травні 2019-го, б’ючи себе у груди, так обнадіював тодішній керівник «Кварталу 95», герой се­ріалу «Слуга народу», отримали шок: «антикорупціонер» Голобо­родько-Зеленський їх обманув.

P. S. Радник керівника Офі­су президента Михайло Подо­ляк назвав «абсолютною вигад­кою» інформацію про нараду з президентом щодо Татарова, за­перечив «кумівство». І сказав, що Зеленський не втручається у ді­яльність правоохоронних органів.

Сам же Татаров спростував свою причетність до злочинів. Заявив, що «чутки про них поши­рює оточення директора НАБУ».

Думки з приводу

Володимир Омелян, ексміністр інфра­структури, громадський діяч

Ну що ж, Венедіктова пішла шляхом Пшон­ки, а Зеленський продовжує дорогу Янукови­ча в один кінець. Тому коли вам розповідають, що Зеленський — чесний і не краде, не вірте! Він давно вже у темі і в «долі».

…Соррі, але якби такі «цирки» витворяли По­рошенко, Яценюк чи Луценко, вони би вже висі­ли на вербах. Щонайменше, у Фейсбуці.

Тарас Березовець, політолог

У Зеленського це вже другий момент істи­ни. Перший був після зірваної операції з «ваг­нерівцями». Тоді це зруйнувало довіру з боку за­хідних спецслужб і еліт. Сьогодні маємо момент № 2, який руйнує довіру до президента як з боку громадян, так і еліт. Такої нечуваної за нахаб­ністю поведінки зі спробою прикрити чиновни­ка із близького кола досі не дозволяв собі жоден президент. Ми стали на крок ближче до соці­ального вибуху. Тепер це лише питання часу. Ті люди, які помістили Зеленського у теплу ванну і зараз посилено підливають у неї водичку, у кри­тичний момент зрадять його і залишать відпові­дати самого. Уже очевидно: Зеленський не усві­домлює всієї серйозності ситуації. Пояснити це йому — нема кому. І це тим гірше для нього.

Володимир Ар’єв, народний депутат

На захист Татарова був дзвінок. І цей дзвінок був не з України. Він був із закордону. І закордон цей є агресивним до України. Українська влада знову чутлива до Москви, а в Офісі президен­та працюють ті, за кого активно заступаються із Кремля. Татаров — людина Януковича і Захар­ченка. Татаров — людина, яка «кошмарить» біз­нес, і від його переслідувань підприємцям на­віть доводиться втікати з України. Один випадок я знаю. Сподіваюся, про це найближчим часом дізнаються й антикорупційні органи.

Історія, свідком якої ми стали сьогодні, є чер­говим доказом безпрецедентного покриття «своїх» і Зеленським, і Москвою водночас.

А хто ще остаточно не зрозумів, повторю: кого рік тому вважали «новими обличчями», на­справді виявилися старими упирями. Просто упаковку їм зробили привабливішою…