Недовго Трапезников у кріслі Захарченка трапезував…

Якщо так званий віце-прем'єр «ДНРії» Дмитро Трапезников і передчував, що довго у кріслі, яке звільнили від Захарченка, не протримається, то точно не припускав, що відставка станеться швидше, ніж зів'януть квіти на могилі убієнного шефа. Не встиг нові погони приміряти, як довелося віддати їх разом із кітелем новому тимчасовому наступникові Захарченка. Цю роль відтепер виконує «спікер ДНР» Денис Пушилін. Що ж прочитується за такою експрес-рокіровкою?

Після призначення Трапезникова виконувачем обов'язків «глави ДНР» із вуст коментаторів прозвучало одразу кілька прізвищ тих, у чиї плани це призначення точно не вписувалося. Серед невдоволених називали, зокрема, головного фінансового «рєшалу» Захарченка Олександра Тимофєєва. Він же — Ташкент, очільник ДНРівського мінздоху і за сумісництвом — віце-прем'єр.

Тимофєєв, якого називали другою людиною у «ДНР», так просто, мовляв, крісло Захарченка не подарує. Однак Ташкентові довелося суттєво підкоригувати свої плани і замість «палацового перевороту» темпом організовувати власну евакуацію з «ДНРії» до «Московії». Інформація про те, що «генпрокуратура ДНР» оперативно зацікавилася фактами незаконного збагачення Тимофєєва, була більш ніж зрозумілим сигналом «на старт».

Зрештою, недвозначно для тих, хто бачив себе наступником Захарченка, прозвучала і заявка зі «сурковської дзвінниці». Коментуючи призначення Трапезникова, російський політолог Олексій Чеснаков (людина з обойми путінського помічника Владислава Суркова, який є куратором «Л/ДНРії»), назвав його незаконним. Через те, що Трапезников не є першим віце-прем'єром, який мав би виконувати обов'язки «глави ДНР» після усунення Захарченка. А оскільки головної віце-прем'єрської посади в «уряді» взагалі не було, виходить колізія, правовим виходом з якої Чеснаков назвав призначення в.о. «глави республіки» «спікера» Пушиліна.

Через два дні після розтиражованого коментаря сурковського політолога його «рекомендації» збулися. У «генпрокуратурі ДНР» раптом «прозріли», засумнівалися у законності призначення Трапезникова й адресували свої сумніви «парламенту». А там усе швидко «порєшалі», призначивши два в одному: вибори «глави ДНР» на 11 листопада і Пушиліна у крісло «в.о.» до обрання наступника Захарченка «волею народу ДНРії».

Сурков із привітаннями для свого ставленика не забарився. Призначення Пушиліна назвав «демонстрацією високого рівня політичної культури, солідарності та рішучості народу Донбасу продовжувати боротьбу за мир і права громадян на достойне життя».

Вітаючи Пушиліна, Сурков собі салютував. Смакував перемогу у черговій партії «Хто і як окупований Донбас «танцюватиме». Суперники у цих війнушках більш ніж серйозні — ФСБ і ГРУ.

Що ж прочитується за призначенням Пушиліна? Детально про це написала російська «Новая газета». У статті з підзаголовком «В отличие от погибшего Захарченко, новый глава „ДНР“ рассуждает не о намерении дойти до Мариуполя, а об условиях возвращения в состав Украины».

«У виступах Пушиліна майже немає різких висловлювань, а риторика зводиться до роздумів про шанси на реінтеграцію Донбасу до складу України, — пише „НГ“. — Ці шанси, на думку Пушиліна, невеликі, доки Київ не визнає існуючий режим у Донецьку і Луганську, не здійснить федералізацію і не погодиться провести у регіоні вибори, відмовившись при цьому від контролю над українсько-російським кордоном. Заяви Пушиліна цілком відповідають логіці Кремля і його тлумаченню Мінських домовленостей… Призначення на місце Захарченка більш спокійного функціонера (і водночас найбільш довіреної людини Суркова у Донецьку) свідчить про відчайдушне бажання Москви активізувати переговори про реінтеграцію „республік“ до складу України. Мінські угоди, які зайшли у глухий кут, дорого обходяться Москві. Адже до них прив'язані санкції ЄС і персональні обмеження для кількох десятків російських політиків, зокрема, і для Суркова».

Одне слово, персонажі змінюються, а гра та сама…