Народу — 3723 зарплати, чиновникам — «членовози» за 300 мінімалок

Нинішній пленарний тиждень у Верховній Раді мав бути нетрадиційним. Замість 60-хвилинки запитань до уряду, яку практикують по п’ятницях, — аж два дні з присвятою прем’єрові і Кабміну. Дата зобов’язувала. 14 квітня стукнула чергова (вже друга) річниця уряду Володимира Гройсмана. Тож під парламентським куполом намічався великий звіт, який на тлі усе гучніших розмов про президентські грім і блискавки на адресу норовливого прем’єра обіцяв щонайменше інтригу. До вотуму недовіри Кабміну навряд чи дійшло

б. Але «навряд чи» не означає, що прем’єрові можна розслабитися і не перейматися своїми шансами втриматися у кріслі. Дочекаємося, чим аукнеться річний «рапорт» Кабміну у парламенті. Себе прем’єр вже похвалив, виклавши у соцмережах парадний ролик під назвою «Два роки роботи для людей». Там і про підвищення пенсій є, і про відремонтовані дороги, і про доступні ліки, і про децентралізацію… Але ні слова про те, як уряд дбає про людей з особливими потребами. Ні, не інвалідів, а VIP-чиновників, для яких і війни в Україні немає, і кризи не кризові, і бюджет гумовий. Про те, чим продиктована заминка з урядовим звітом у парламенті і за що Кабміну Гройсмана вказали б на двері у Німеччині чи Польщі (якби наші міністри там урядували), далі у матеріалі.

Їм би до червня протриматися, до жовтня вистояти…

Хоча до Верховної Ради урядовий звіт надійшов ще у середині лютого, у профільному комітеті (з питань економічної політики) з рецензією не поспішали.

Розгляд призначили на 18 квітня, але за шість днів до запланованого засідання дали відбій. Накладка, мовляв, вийшла: з 14 по 20 квітня голова комітету разом із парламентською делегацією буде у закордонному відрядженні, тож «урядові читання» переносяться.

«Відбудеться він тижнем раніше чи пізніше, але звіт уряду буде. На цьому наполягала також і наша фракція», — заявила представник президента у парламенті Ірина Луценко. Зрештою, хто б сумнівався у наполегливості «БПП», коли йдеться про можливість якщо не пощипати, то хоча б клюнути Гройсмана, який вперто не пристає на рекомендації Банкової зав’язати з грою у «самостійники» й у поті чола трудитися на благо другого президентського терміну Порошенка?

Але чим більше перед Гройсманом розмахують червоною карткою, тим сильніше вона справляє ефект червоної шмати для бика. «Якщо хтось хоче використовувати звіт уряду проти нас, то не повинен ховатися за маскою якогось там комбінатора, а вийти і сказати: я, такий-то, вважаю, що треба підняти питання про відставку уряду, — заявив прем’єр в ефірі «Свободи слова».

— Якщо хтось вважає, що такими методами на мене можна тиснути, то такі люди сильно помиляються".

Можна по-різному ставитися до Гройсмана як до прем’єра, але те, що він не слабак, — факт. Хоча у протистоянні з Банковою його норов продиктований не лише власним «я», а й наявністю хай і ситуативного, але міцного тилу. Точніше — фронту, «Народного фронту». Гройсман розуміє, що без «НФ» із голосами за його відставку у Банкової — сутужно.

Та й у «Народному фронті» не оминають приводу нагадати президентові з його політичним почтом: не рахуватися зі союзниками по коаліції ризиковано. І демонструють, що теж не ликом шиті. Он який прийом проти «БППшного» лома провернули. Це я про відстрочку зі звітом уряду у Верховній Раді. «Порошенківці» — урядову карту на стіл, а їм — гоп, і «нежданчик» у відповідь. У «НФ» одразу два козирних Андрії знайшлося: голова Комітету з питань економічної політики Іванчук (друг Арсенія Яценюка) і «прифронтовий» спікер Парубій. За спікерським дорученням Іванчук полетів на конференцію до Вашингтона. Ну, чим не поважна причина для відстрочки розгляду урядового звіту у комітеті, без вердикту якого у сесійну залу питання не винесеш?

Але між рядками «провчальне» послання прочитується. «Президентським» дали зрозуміти, що мова шантажу далеко не завжди і не всюди ефективна. Хочете, мовляв, звіту уряду — «пардон», зачекаєте (чергове засідання комітету анонсували аж на 20 червня). А поки чекатимете, може, до конструктивного діалогу із взаємовигідними пропозиціями дозрієте?

На «злив» прем’єра і відставку уряду у «Народному фронті» не підуть. Навіщо рубати сук, на якому сидиш? Якщо ж припустити, що Банкова спробує (хоча це малоймовірно) підпиляти стілець під Кабміном руками зібраної з усіх-усюд «арифметичної» більшості, розвалу коаліції їй точно не минути. А це — дострокові парламентські вибори. Чи потрібні вони Банковій — питання на засипку.

Зрештою, якщо розібратися, норовливий прем’єр для Порошенка — менше зло, ніж норовливий відставний прем’єр.

На носі — президентська кампанія, тож горюча суміш (Гройсман + «НФ»), але вже по інший бік барикад, Банковій ні до чого. Поле для маневрів у президента звужується. Критична точка — жовтень місяць, коли ймовірність дочасних парламентських виборів зійде на нуль (в останні півроку президентської каденції діє табу на розпуск Верховної Ради). Тоді головна тема для шантажу відпаде, а без батога Банковій доведеться пряниками для торгів зі союзниками запасатися.

«Верхам» — усе, «низам» — усе решту

Якби наші прем’єр і міністри урядували у будь-якій з країн ЄС, то можливістю своєї відставки не переймалися б. Бо з вірогідністю 90 відсотків і так були би вже у відставці, незалежно від своїх заслуг.

Для «похоронки» вистачило б лише однієї постанови — такої, яку Кабмін ухвалив під святковий передвеликодній шумок і розсекретив лише після того, як інформація все ж просочилася у пресу.

Одним махом урядовці влаштували чергове велике «пакращення» для себе і собі подібних, у рази піднявши планку витрат на придбання службових авто, комп’ютерів, мобілок, меблів. А що: в країні ж ні війни немає, ні економічної скрути — саме час віддячити за процвітання його творцям. І не лише щедрими зарплатами із захмарними преміями та надбавками (з'явилася навіть доплата «за виконання особливо важливої роботи для фахівців із питань реформ» — 40−55 тисяч на місяць; серед її отримувачів — керівництво державних органів, урядові держсекретарі), а й не менш щедрим службовим «пансіоном».

Постановою від 4 квітня уряд зняв заборону на купівлю «членовозів» вартістю понад півмільйона гривень. Тепер ліміт на службові авто для VIP-посадовців (у списку достойників — 19 позицій: від членів уряду, глави президентської Адміністрації та секретаря Раднацбезу до омбудсмена, голови ЦВК, генпрокурора і директора Національного антикорупційного бюро) — 1 мільйон 200 тисяч гривень. Для посадовців президентської Адміністрації, урядового Секретаріату, Апарату Верховної Ради «автопланку» підняли з 250 тисяч до 900 тисяч гривень. Під неї підтягнули і держсекретарів, і голів обласних адміністрацій (для них попередній ліміт був 300 тисяч гривень), і навіть губернаторських замів. Для керівників бюджетних установ й організацій, голів місцевих судів та їхніх заступників граничну норму на службові автообновки збільшили удесятеро — зі 60 до 600 тисяч гривень.

Комп’ютери для чиновників у Кабміні примудрилися вже двічі за неповний рік «переоцінити». З 13 тисяч планку підняли до 20,5 тисячі, а тепер до 23 тисяч округлили. Докинули і на ноутбуки — з 25 до 27 тисяч гривень. Ну і як же без «надбавки» на купівлю офісних меблів?! Не годиться шановному панству дорогі штани і піджаки на дешевих стільцях і за «копійчаними» столами протирати. Ліміт на столи і крісла збільшили утричі, на стільці — уп’ятеро, на шафи — удвічі. Не поскупилися і на телевізори для службових кабінетів: прощавайте, скромні «ящики» за п’ять тисяч — ось вам уп’ятеро дорожча техніка!

Із таким розмахом і без того жирні статті видатків на армію «достойників» ще розпухнуть. У сусідній Польщі он який скандал вибухнув, коли стало відомо про півтора мільйона злотих, які тамтешні урядовці отримали за рік як преміальні. Тепер усі «гонорари» міністри мають повернути до бюджету. А у нас — що не «пакращення» (захмарні премії — лише крапля у чиновницькому морі), те з рук сходить.