У місті Лева – скандал із левами

На Цвинтарі Орлят — цвинтарі польських військових поховань, що на Личаківському кладовищі, — встановили автентичні скульптури двох левів зі щитами. Подія ця відбулася 16 грудня якось непомітно — з львівських околиць демонтували статуї двох геральдичних царів звірів і встановили по обидва боки Пам’ятника слави, що має форму арки. Про цей факт можна було довідатися хіба з повідомлень Польського радіо: “Як повідомили в польському Міністерстві культури та національної спадщини, фігури двох левів, які у 1970-х роках забрала радянська влада, повернули на їхнє історичне місце”.

А на сесії Львівської міської ради окремі депутати забили на сполох, мовляв, вчинено кримінальне правопорушення: з траси на Винники і з вулиці Кульпарківської, 95, викрадено дві скульптури левів, які зникли у невідомому напрямку. Це повідомлення озвучила “свободівка” Мар’яна Батюк. Вона також закликала очільника ГУ Нацполіції у Львівській області Дмитра Загарію внести до єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення. А її колега Валерій Веремчук “розкрив очі” присутнім, повідомивши, що зниклі леви з’явилися на Личаківському цвинтарі - “з порушенням ухвали міськради, постанови уряду, з причетності керівника управління охорони історичного середовища ЛМР”.

Для чого такий “хід конем”? Адже міські обранці мали би знати, що це за леви, куди і для чого їх перевезли. Про це можна зробити висновок знову ж таки з повідомлень Польського радіо: “У результаті багаторічних старань польській стороні вдалося здобути підтримку від влади Львова і, завдяки співпраці з українською стороною, левів вдалося повернути на їхнє історичне місце. «Повернення левів на Цвинтар орлят є важливою подією», — говорить Міхал Лящковський, президент Фонду культурної спадщини, який займався питанням повернення скульптур. Радянська влада прийняла рішення знищити цвинтар, територію розорали бульдозерами, і багато могил були зруйновані, а фігури левів вивезені на дороги, що ведуть на Винники та Жовкву. Скульптури доповнили гербом міста, а також серпом і молотом, і як елемент декорації вони виконували свою функцію у міському просторі протягом кількадесяти років. Скульптури мають близько 3,5 м висоти і кожна з них важить близько п’яти тонн. У місці, де до цього часу стояли леви, буде встановлено їх копії. Реставрацію скульптур левів польська сторона розпочне навесні 2016 року”.

Журналіст “ВЗ” навідалася на територію польських військових поховань на Личаківському цвинтарі. Два леви справді стоять на своїх колишніх місцях по обидва боки арки, але їх уже сховали у короби з ДСП. Ніхто не підбереться. Пан Юрій, охоронець із каплиці Цвинтаря Орлят, розповідає, що ніхто не бачив і не чув, коли саме цих левів привезли сюди. “Я тоді не чергував, але усі мої колеги кажуть, що вони не бачили, як їх привозили”, - стверджує охоронець. Запитую у пана Юрія, чому не реставрують глибокі тріщини з боку Тріумфальної арки. Чоловік розповідає, що ці “відзнаки часу” залишилися ще відтоді, як у 1970-х роках поруч будували Палац дитячої творчості на Погулянці. Паралельно будівельна техніка руйнувала колонаду з обох боків Тріумфальної арки...

Коментар для «ВЗ»

Андрій САДОВИЙ, міський голова Львова

Я не дуже занурювався у цю проблематику. Ці леви потребують серйозної реставрації. Їх треба реставрувати у належному приміщенні, в належних температурних умовах. Не треба бігти поперед батька в пекло. Хтось хотів зробити це швидше. Тут треба бути дуже обережним. Це ділянка, яка регулюється міждержавними українсько-польськими відносинами. У 2005 році, коли відкривалися польські військові поховання на Личаківському цвинтарі, було все чітко регламентовано. Треба мати повагу до рішень, які тоді приймали, і робити все крок за кроком.

Довідка «ВЗ»

Меморіал львівських Орлят (Цвинтар оборонців Львова) — польський військовий меморіал у Львові. Полеглі «Львівські Орлята», учасники боїв проти ЗУНР (1918—1919) та проти більшовиків (1920), були поховані на «Цвинтарі захисників Львова», що становить частину Личаківського кладовища. Комплекс Цвинтаря Орлят був споруджений у 1921—1939 роках.

Після зайняття Львова радянськими військами «Меморіал орлят» поступово руйнували. Через частину цвинтаря проклали дорогу. 1956 року центральний надгробок «Могили невідомого солдата» вивезли до Польщі. У серпні 1971 року знищили могили і зруйнували колонаду за допомогою танків та будівельної техніки. Кам’яних левів з-під тріумфальної арки вивезли. Відновлення меморіалу почалося на межі 1980-х і 1990-х років з ініціативи Юзефа Бобровського, директора варшавської фірми Energopol, що працювала тоді у Львові. Роботи йшли повільно через політичні ускладнення. Обурення української сторони викликав напис про «загиблих у боях за Польщу», а також зображення коронаційного «Меча Щербця» — символу польської військової слави. Конфлікт вдалося пом’якшити, зокрема, завдяки підтримці польським урядом української опозиції під час Помаранчевої революції 2004 р.

Проте для його остаточного врегулювання було потрібне втручання президента України Віктора Ющенка. Львівська міська рада 13 червня 2005 року прийняла ухвалу №2553, яка дозволяла довести до завершення реставраційні роботи, проте водночас встановлювала певні обмеження щодо відновлення скульптурних елементів, тексту написів тощо. 24 червня 2005 року Цвинтар Орлят урочисто відкрили за участі тодішнього президента Віктора Ющенка і його польського колеги Алєксандра Кваснєвського.

Щодо левів, то вони стояли по обидва боки арки Слави на великих кубах (скульптор Юзеф Стажинський). Леви спиралися лапами на щити з написами «Завжди вірний» і «Тобі, Польще». Як розповідає історик Ігор Мельник, у 1967 році з нагоди 50-річчя Жовтневої революції «лівого» лева перенесли на вулицю Дзержинського (тепер вул. Вітовського) і встановили навпроти Парку культури та відпочинку ім. Б.Хмельницького, змінивши на його щиті герб міста з польського на радянський. Декілька років його переносили з місця на місце, поки він не опинився на вулиці Перфецького, 23, де розташований Геотехнічний інститут. «Правого» лева встановили у лісі при дорозі Львів—Винники, де він простояв 48 років.

Фото автора