З лісових стежок контрабандисти перейшли на залізничну колію

У Хустському районі (Закарпатська область), в урочищі Гонцош, міліціонери побачили одномісний літак “Смелак”, що стояв за півтора кілометра від села Березового. Правоохоронці опитали місцевих жителів, проте власника літака не виявили. Міліціонери переконані, що “нічийний” літак насправді належить місцевим контрабандистам цигарок.

Якщо в Америці на початку двадцятого століття під час дії сухого закону мафію породила контрабанда віскі, в західних регіонах України чи не найпотужніший вітчизняний злочинний синдикат із міжнародними зв’язками почали створювати контрабандисти цигарок. До незаконного бізнесу долучилося чи не все доросле населення прикордонних сіл Закарпатської, Чернівецької, Львівської областей. Тютюнова мафія буде міцніти, переконані правоохоронці, поки існуватиме суттєва різниця у цінах на тютюнові вироби в Україні та країнах Євросоюзу. У Румунії, скажімо, пачка цигарок “Честерфільд”, яку на українській гуртовні купуєш за 10 гривень, кош­тує 30 гривень. Отож перевіз на той бік кордону десять ящиків з цими цигарками і маєш кілька тисяч євро чистого “навару”. Та сьогодні цигарки перевозять не ящиками, а вагонами...

«Зеленка»

Контрабандисти цигарок діляться на дві категорії. У першу входять контрабандисти (здебільшого селяни), які використовують для своєї діяльності “зеленку” — територію вздовж лінії державного кордону. Для вдалої діяльності сучасних “партизанів” сама природа створила всі умови: високі гори, густі ліси, гірські річки ускладнюють службу прикордонникам та допомагають місцевим контрабандистам, які у лісі орієнтуються краще, ніж на власному городі. До того ж західний кордон, як правило, пролягає вздовж мілководних річок, які розділяють дві сусідні держави. Щоб перей­ти вбрід таку річку та потрапити до сусідньої Румунії чи Угорщини, закарпатському ґазді вистачає іноді трьох хвилин.

На обох берегах річки на контрабандистів чатують прикордонники. Щоб їх обдурити, контрабандисти вигадали чимало методів “роботи”. Один із найпоширеніших — використання сучасних мисливських арбалетів. Стрілець із арбалета прив’язує до стріли мотузку і робить влучний постріл у дерево, що росте по той бік прикордонної річки. Там на цигарки вже чекає румунський чи угорський спільник українського контрабандиста. Він натягає мотузку, і по ній починають переправляти тюки з цигарками.

Дедалі частіше контрабандисти використовують професійних водолазів. Ті прокладають “тютюнові стежки” по дну прикордонних річок і таким чином переправляють “товар” на той бік кордону. Є у контрабандистів і власна авіація. Спочатку чи не всі молоді чоловіки з прикордонних сіл Буковини та Закарпаття придбали дельтаплани та навчилися ними керувати. Проте використання цього залежного від напрямку вітру хиткого засобу контрабанди — справа ризикована. Нещодавно, скажімо, повертався дельтапланом з Румунії до рідної оселі контрабандист із села Корчівців (Чернівецька область). Борючись із сильним вітром, він влетів у смереку та загинув. Обережніші контрабандисти воліють використовувати вертольоти та літаки. Один із них цього тижня знайшли правоохоронці у Хустському районі.

Надприбутки, які приносить тютюнова контрабанда, дозволили зловмисникам для налагодження підпільного бізнесу будувати складні фортифікаційні споруди. Справжнім шоком для українських правоохоронців стало викриття у липні 2012 року підземного тунелю в Ужгородському районі. Тунель протяжністю 600 метрів починався з підвалу приватного будинку, збудованого на вулиці Запорізькій в Ужгороді, та вів на територію Словаччини. Споруда була електрифікована, по ній ходили вісімнадцять вагонеток, які оператор тунелю запускав відповідною кнопкою на пульті. Використовували тунель для контрабанди цигарок.

Після викриття цього тунелю словацькими спецслужбами експерти Інтерполу припустили, що таємними підземними спорудами “пробито” чи не весь західний кордон Украї­ни. Ці припущення згодом знайшли підтвердження. У тій же Закарпатській області, в селі Малих Селменцях Ужгородського району, співробітники СБУ знайшли ще один, щоправда, вже залитий водою, тунель. Він починався у підвалі сільської крамниці з промовистою назвою “Європа” та вів на територію Словаччини. Ще кілька тунелів правоохоронці викрили на кордоні України з Румунією та Молдовою.

Митниця дає добро

Боси тютюнової мафії воліють постачати товар своїм закордонним партнерам великими партіями через офіційні міжнародні пункти пропуску. Кур’єри-початківці для такої контрабанди використовують власний автотранспорт, який облаштовують спеціальними схованками. Цього тижня, скажімо, прикордонники Мостиського загону в пункті пропуску “Краковець” (Львівська область) мусили перерізати навпіл спеціальними інструментами мікроавтобус “Крайслер”. У бусі знайшли подвійне днище, в якому водій, житель Новояворівська, намагався перевезти до Польщі 4 500 пачок цигарок. Автомобілі зі схожими схованками прикордонники затримують чи не щодня.

Справжні боси тіньового бізнесу використовують для конт­рабанди не буси, а... залізничні ешелони. Дедалі частіше великі партії цигарок вартістю десятки та сотні тисяч гривень знаходять у наповнених рудою вагонах вантажних потягів та вагонах-цистернах. Щоб забити такий вагон цигарками, ділився з кореспондентом “ВЗ” свої­ми спостереженнями один із оперативників Держприкордонслужби, потяг мусять загнати на якусь глуху станцію. Контрабандисти мають заплатити вантажникам, начальнику станції, бійцям воєнізованої охорони, машиністу потяга та його помічникам за те, щоб ті не помітили завантаження цигарок. Не секрет, що чималі суми щомісяця виплачуються й прикордонникам і митникам своїх, “пригодованих” контрабандистами змін.

Щоб підпільний бізнес приносив ще більші прибутки, боси тютюнової мафії об’єдналися з власниками тютюнових фабрик. Окрім легального товару, цілі цехи цих фабрик виготовляють “лівий”, ніким не облікований, отож неоподаткований товар, який незабаром потрапляє контрабандними стежками за кордон.