Пристрасті навколо директора Антикорупційного бюро

Вища ліга української політики, де обіцяли “жити по-новому”, складає один з найважливіших тестів. Чи зуміє постмайданне керівництво позбутися головної вади своїх попередників — бажання узурпувати владу? Зокрема, чи втримається від спокуси втрутитися у створення Національного антикорупційного бюро (НАКБ), право формування якого довірили незалежній комісії. Події останніх днів свідчать, що клятвених обіцянок бути безпристрасними верховоди на Банковій і Грушевського не дотримуються. Декому кортить виліпити новий орган під себе, зробити його кишеньковим інструментом. Такі захцянки закладають міну під ключову українську реформу.

Небезпечні тілорухи у коридорах президентської адміністрації і Кабміну помітили наші заокеанські друзі, які переживають, щоб в Україні не повторилися порожні балачки часів правління Ющенка-Тимошенко. На засіданні Комітету закордонних справ Сенату США прямо заявили, що хочуть бачити у Києві “повну та не залежну від партійних сил імплементацію антикорупційних заходів”. І з тривогою вказали на спроби в останній момент переграти процедури відбору та призначення директора Антикорупційного бюро — задля отримання контролю над ним.

Цього тижня комісія експертів під керівництвом Рефата Чубарова повинна представити президенту дві-три най­оптимальніші кандидатури на посаду директора НАКБ. Глава держави мав би вибрати з них “най-най”. Однак, схоже, цього найближчим часом не станеться. Мабуть, ніхто з “просіяних” кандидатів не влаштовує ні президента, ні прем’єра. Інакше з якої б це радості представники їхніх політичних сил у парламенті надумали... переписати закон про НАКБ. У нашій ситуації це так само безглуздо, як і те, наприклад, якби на фініші принципового матчу голова федерації футболу раптом наказав відмінити офсайди...

Фішка запропонованих новацій — зняти вікове обмеження для конкурсантів, верхня межа якого становила 65 років. У разі, якщо народні депутати схвалять ці та інші поправки, конкурс на директора АКБ треба буде... проводити заново, подати заявки на нього зможуть у тому числі ті, кого раніше з різних причин “відфутболили”. А значить, робота з корчування корупції відкладеться.

В аналітиків є підозри, що такими новаціями на Банковій хочуть будь-що проштовхнути в очільники НАКБ фахового, але підстаркуватого представника діаспори Богдана Вітвіцького, який є помічником федерального прокурора США. Такий відвертий лобізм, який суперечить західним нормам і традиціям, пахне скандалом. Про реакцію пана Богдана ще не відомо. Однак інший іноземець, італієць Джованні Кесслер, якого призначили членом конкурсної комісії за квотою парламенту, уже висловив своє “фе” авторам підкилимного сценарію. «Хочу звернутися до Верховної Ради, яка є виразом довіри українців та носієм демократичних цінностей: ви не є конкурсною комісією! — заявив він. — Ми є конкурсною комісією. Будь-які спроби втрутитися у чинний процес є небезпечними. Змінювати правила гри наприкінці процедури конкурсного відбору — це атака на незалежність членів та рішень комісії, яку будемо відбивати».

А так все гарно починалося... Після серії гучних заяв і законодавчих рішень 12 січня 2015 року було оголошено конкурс з обрання директора Національного антикорупційного бюро. За місяць, відведений для “абітурієнтів”, надійшла 161 заява. Під час їх опрацювання комісія зупинила свій вибір на 21-му, найбільш підготовленому до майбутньої роботи кандидату. З усіма ними було проведено два етапи перевірок, зокрема 45-хвилинні співбесіди, які транслювали у прямому ефірі. У підсумку комісія назвала четвірку, на її думку, найдостойніших претендентів на посаду керівника НАКБ. До неї увійшли народний депутат від “Блоку Петра Порошенка”, заступник голови парламентського комітету з питань боротьби з корупцією Віктор Чумак, колишній слідчий і адвокат Яків Варичев, старший науковий співробітник Інституту держави та права Микола Сірий та колишній слідчий Кіровоградської прокуратури Артем Ситник. Однак після несподіваної паузи уся попередня робота комісії виявилася котові під хвіст.

За словами керівника Центру протидії корупції, експерта антикорупційної групи Реанімаційного пакета реформ Віталія Шабуніна (на фото), законодавча ініціатива від провладних депутатів, яка відкладає старт НАКБ, “суперечить принципу верховенства права, загальноправовому принципу рівності”. Не треба бути великим політологом, щоб розуміти, що це — удар по нинішній владній команді. Зрештою, по репутації України, чиї управлінці замість швидкої їзди по шляху очікуваних змін так нестерпно довго “запрягають”...

Коментарі для «ВЗ»

Михайло ХМІЛЬ, народний депутат (“Народний фронт”), один з авторів поправок до закону про обрання директора НАКБ

Звинувачення у лобізмі не сприймаю, над поправками працював авторський колектив людей зі значним досвідом. Зміни, які ми пропонуємо, викликані суперечливістю трьох норм у чинній редакції закону про Антикорупційне бюро. Стаття 23 цього закону несправедливо обмежувала вік майбутнього керівника НАКБ. Скажіть, що робити, якби на цю посаду було призначено сміливого, безкомпромісного борця з корупцією, якому виповнилося 64 роки? Як на мене, вікові норми, які стосуються державного службовця, не повинні поширюватися на директора Антикорупційного бюро...

У законі не було чітко прописано регламент роботи комісії, незрозуміло, коли конкретно вона має подати кандидатури президенту. У третій нашій поправці йдеться про те, що всіх (двох чи трьох, на яких зупинила вибір конкурсна комісія) претендентів ця комісія подає президентові, а вже він визначатиме переможця.

Наші поправки суттєво не впливають на умови проведення конкурсу, а також на кваліфікаційні вимоги до кандидатів. Йдеться лише про уточнення, які краще тлумачать умови конкурсу. Хочемо додатково розширити повноваження комісії — не більше!

Євген ЗАХАРОВ, член комісії з обрання директора НАКБ

Чи є нові законодавчі пропозиції втручанням у роботу нашої комісії, тиском на неї? Саме так! Сподіваюся, ці ініціативи у парламенті відкинуть.

Ми тепер є заручниками ситуації. Чотири претенденти повинні пройти спеціальну перевірку і перевірку на основі Закону “Про очищення влади”. Коли це закінчиться, невідомо. Від нас це не залежить. По завершенні цієї процедури проведемо останнє своє засідання, останнє інтерв’ю з кандидатами, і з чотирьох подамо главі держави двох або трьох.