«Слухняний» школяр став героєм і пережив дві клінічні смерті...
Урок мужності отримали учні сільської школи, які відвідали Руслана у Львівському військовому госпіталі
Любов до рідної землі та повагу до її героїв треба виховувати зі шкільної лави. Це розуміють педагоги Жовтанецького НВК І-ІІІ ст. (с. Жовтанці Львівської обл.). Вчителі організували для учнів поїздку до героя України — Руслана Філіпсонова, який навчався у їхній школі. 24-річний Руслан перебуває у Львівському військово-медичному клінічному центрі. Боєць врятував шістьох поранених хлопців під Луганськом, у Георгіївці, а потім сам потрапив під обстріл.
Руслан помітно хвилювався, але було видно, що він дуже втішився гостям. У його колишнього класного керівника, Богдани Іванівни Петрусь, заблищали сльози на очах: «Це наш герой, діти, — розповідала Богдана Іванівна. — Саме завдяки таким, як Руслан, ми спокійно живемо тут. Він був дуже слухняним учнем та добре вчився!»
Старша сестра Руслана Галя, яка не відходить від брата, розповіла: «Ми пережили 45 днів реанімації. Мама тільки зараз почала оговтуватися. Руслан недавно зізнався, що не раз балансував між життям та смертю. Коли тільки приїхав в АТО, снайпер поцілив у нього. Дякувати Богові, що мав подвійний бронежилет. Куля пробила одну металеву пластину, та в другій застрягла».
«Я пережив дві клінічні смерті, — додав Руслан. — Усе життя в картинках промайнуло перед очима за лічені секунди. Потім земля ніби почала віддалятися. І я опинився у білій кімнаті, де було так спокійно...» Задумавшись на кілька хвилин, продовжив: «Були і такі серед «своїх», що з осудом питали, навіщо рятував інших, а не себе. Це вразило. Я виносив хлопців з-під вогню, навіть не знаючи, звідки вони, хто за званням, чи є у них сім’ї та діти... Тільки стану на ноги, готовий знову повернутися на фронт. Дякувати Богові, мені вже суттєво краще, та й дівчина є. Познайомилися, коли вона прийшла провідати поранених бійців у київський госпіталь. Покохали одне одного з першого погляду. Коли мене перевели до Львова, відшукала мене, і в день Різдва сам Господь знову звів нас разом».
Після зустрічі з Русланом Філіпсоновим діти поїхали до ще одного героя України, який навчався у Жовтанецькому НВК, та якому, на жаль, не судилося вижити. Хлопцю був лише 21 рік. 7 липня 2014 року у Луганській області під Зеленопіллям обірвалося життя молодшого сержанта Василя Вихопня. Діти помолилися біля могил бійців на Личаківському цвинтарі.
Учні також помолилися біля оригіналу Хустки Вероніки з відбитком Святого лику Ісуса Христа, який зараз у храмі Св. Юра. З великою вірою діти підходили до нього. Кожен просив і молився про те, що йому наболіло, — але спільним проханням усіх був мир у нашій Україні, спокій душам загиблих та одужання поранених.
