«Лозінський — діагноз судової системи»

Неймовірне може стати очевидним. Якби 20 квітня 2011 року, у день оголошення вироку колишньому нардепу Віктору Лозінському, хтось в Україні сказав, що ця засуджена до 15 років за жорстоке вбивство особа через 38 місяців покине тюремну камеру, “оракула” вважали б несповна розуму... Але саме так і сталося! У середу, 11 червня 2014-го, Лозінського достроково випустили з Бориспільської колонії — “за станом здоров’я”. На волі він пробув менше доби. Через величезний негативний резонанс у суспільстві, який викликала ця подія, і підозру юридичного шахрайства Лозінського повторно затримали і повернули на нари.

Відреагували на резонансну подію вищі керівники держави. “Неможливо уявити собі яскравіший за своїм негативом приклад, який би ілюстрував критичний стан судової системи. Лозінський — це її промовистий діагноз”, — заявив президент Петро Порошенко. За його дорученням створено робочу групу, яка через парламент має прискорити реформу скомпрометованого судочинства. Своє слово сказав і прем’єр Арсеній Яценюк. На його думку, Генпрокуратура повинна оскаржити (так і зробила) рішення Бориспільського міськрайонного суду, який відчинив тюремну браму перед Лозінським. І притягнути до відповідальності всіх осіб, “через дії або бездіяльність яких стало можливим це неправомірне рішення”.

Може скластися враження, що очільники держави тиснуть на судову гілку. Але їхня тривога ґрунтується на фактах. Як випливає із заяви Державної пенітенціарної служби, в основу “амністійного” щодо Лозінського рішення Бориспільського суду лягли висновки медиків і експертів, яких залучив цей суд. А не висновки медкомісії ДПСУ, в яких не містилося жодних підстав для дострокового звільнення Лозінського. Суд проігнорував твердження прокурорів, що жодної загрози життю Лозінського немає. Не виключено, йдеться про упередженість, зацікавленість служителів Феміди.

Ухвалу про дострокове звільнення Лозінського виніс Сергій Вознюк, у пасиві якого багато сумнівних рішень. Це він поставив крапку у “справі В’ячеслава Чорновола”, постановивши, що смерть лідера Руху стала наслідком звичайної ДТП (а не замовної розправи, як досі, опираючись на докази, вважають рідні і соратники політика). За режиму Януковича Вознюк “клепав” безпідставні вироки активістам Автомайдану.

Нагадаємо, чим зганьбив себе Віктор Лозінський.

16 червня 2009 року цей горе-депутат у компанії з тодішніми прокурором і начальником міліції Голованівського району Кіровоградської області полював у мисливських угіддях. На “своїй” території Лозінський побачив безробітного Валерія Олійника і почав по ньому стрільбу картеччю. Це виглядало як африканське сафарі. Внаслідок кількох прямих влучень Олійник помер. Високопосадовці намагалися замести сліди, стверджували, що захищалися від нападу “бомжа” (дехто з колег-парламентаріїв навіть пропонував нагородити Лозінського медаллю — “за знешкод­ження браконьєра”!).

Лозінський (якого вважали “хазяїном”, “смотрящим” Кіровоградщини) не був би Лозінським, якби змирився із незавидною долею. Використовуючи зв’язки у верхах, він взявся “мінімізувати” покарання. У 2012 році Апеляційний суд Києва пом’якшив вирок, призначивши йому нове покарання у вигляді 14 років позбавлення волі. А ще через рік Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ зменшив “відсидку” до 10 років. Крім того, зняв обвинувачення у вбивстві, застосувавши статтю про хуліганство. Ну а далі Лозінський з допомогою адвокатів скористався нормою про можливість дострокового звільнення за умови відбуття третини покарання і важкої хвороби.

У колонії Лозінський працював... бібліотекарем. У його камері був телевізор, мобільний телефон. Очевидці кажуть, що із тюрми Лозінський продовжував керувати рідним районом...

Наскільки одіозна ця особа, свідчить те, що у його володінні було 26 тисяч гектарів землі, два десятки помешкань у Києві, юридична контора міжнародного класу, ряд агрофірм, ринки, крамниці, кафе. На банківських рахунках — десятки мільйонів доларів. Лозінський формував виборчі списки місцевих депутатів одночасно від влади і... опозиції. Янукович висловлював йому щиру подяку за самовіддану працю під час президентської кампанії 2004 року. Через три роки це не завадило Лозінському опинитися серед нардепів фракції “Батьківщина”. Одне з “художеств” цього горе-діяча — фінансова допомога у встановленні серпа і молота на пам’ятному знаку Голованівська — замість державного герба-тризуба...