Сепаратисти діють за кримським сценарієм

Не вивітрюється сепаратистський чад у східних регіонах України. Після того, як було провалено спроби Росії разом із Кримом наскоком, «на прохання трудящих» окупувати Донецьку, Луганську, Харківську, Одеську, Херсонську, Миколаївську області, у Кремлі роблять усе, щоб довести до кипіння ситуацію у цих регіонах. Через своїх вмонтованих емісарів періодично підкидають дровець у полум’я сепаратизму, не даючи йому затухнути. Небезпека антиукраїнської пожежі-шабашу не зникла…

У неділю у мільйонних Донецьку і Харкові, а також у Луганську відбулися мітинги радикальних проросійських сил. Не масові — від однієї до двох тисяч учасників, — але доволі театральні, з претензією на першість у новинах кремлівських ЗМІ. На початку протестувальники з матюками прогнали українську пресу, яка начебто показує їх «не так».

А потім для російських об’єктивів влаштували політичне шоу з прапорами РФ і георгіївськими стрічками. Заступалися за «репресованих українським режимом» бійців «Беркута», яких затримано за звинуваченням у розстрілі «майданівців». Вимагали референдуму про федералізацію України (саме на цьому наполягає Путін), створення Донецької… республіки, надання російській мові статусу державної. Не визнавали «окупаційну» владу у Києві, наполягали на забороні «неофашистських» партій «Батьківщина», «УДАР», «Свобода» і водночас підтримували «легітимного президента Януковича. В останньому пункті резолюції мітингу записали, що «у випадку загострення ситуації народ залишає за собою право звернутися із закликом про захист до керівництва Росії і Китаю».

Словесної жовчі антидержавним силам на батьківщині апатичного до долі своєї держави олігарха Ріната Ахметова виявилося замало. І вони пішли на штурм обласної держадміністрації. Кинувши під ноги міліціонерам вибухові пакети, а у вікно — гранати, увірвалися у приміщення ОДА, зрізали синьо-жовтий прапор і почепили російську символіку. У поміч собі взяли… водомет.

Схожі події відбувалися у сусідньому Луганську. Тамтешні проросійські радикали, незадоволені арештом звинуваченого у спробі повалення конституційного ладу лідера «Луганської гвардії» Олександра Харитонова (проголосив себе «народним губернатором»), атакували з допомогою цегли і димових шашок обласне відділення СБУ. Згодом захопили його…

Усі ці сценарії читаються легко, вони один до одного скопійовані з недавніх кримських подій. «Народне ополчення» у східних регіонах хоче захопити державну владу і попросити «братньої» допомоги у Росії. А там, як відомо, танкових двигунів на східних кордонах з Україною не вимикають ось уже більше місяця…

Якби подібні антидержавні збіговиська сталися на теренах Російської Федерації, можна не сумніватися: їх придушили б миттєво. У законодавстві сусідньої країни передбачено п’ять років тюрми тим, хто бодай заїкнеться про сепаратизм. Наша ж міліція і спецслужби мовчазно споглядають, як противники територіальної цілісності України створюють плацдарм для чужоземного десанту.

Мета останніх збурень відома. Кремль будь-що хоче інспірувати нове вторгнення в Україну, з допомогою провокацій розпочати військові дії і зірвати президентські вибори. Штучне безвладдя в Україні дасть Москві змогу і далі чинити свої імперські безладдя…

А тим часом…

У Сімферополі відбувся матч чемпіонату України між місцевою «Таврією» і дніпропетровським «Дніпром». Господарі поступилися лідерам. По закінченні матчу місцеві фани, узявши до рук російський триколор, побігли до гравців «Таврії» зазнимкуватися на пам’ять. Двоє з них — Сергій Назаренко (у складі української національної збірної зіграв 56 матчів, забив 12 голів) та Сергій Погорілий — від такої антиукраїнської фотосесії відмовилися.

Віктор ШЕМЧУК,

колишній представник президента України

у Криму, екс-прокурор АРК

В Україні, на відміну від деяких сусідів, люди мають право на громадську позицію, можуть висловлювати її публічно. Однак такі дії повинні відбуватися у правовому полі, у спосіб, передбачений законом, а порушення порядку проведення масових заходів мають присікатися. Останнім часом на сході та півдні країни сценарії масових заходів пишуться в кабінетах спецслужб іноземної держави, їхні провокатори та агенти дестабілізують ситуацію, а «туристи Путіна» є основною масовкою тих, що закликають до розколу країни. Правоохоронна система, спецслужби, прикордонники та армія мають діяти рішуче та жорстко. Слід закривати доступ в Україну російським «туристам», притягати до відповідальності усіх, хто виступає із закликами до сепаратизму, розпалює міжнаціональну чи релігійну ворожнечу, провокує людей на протиправні дії.

Очевидним стає, що ворог прорахувався — ніхто не зустрічає окупантів із квітами та хлібом-сіллю, навіть у Криму. Тут теж минає ейфорія, починається буденне життя. Життя, у якому вже не можна проводити на власний розсуд масові заходи, в якому не передбачено проведення референдумів. Кримську конституцію ніхто не виноситиме на громадське обговорення, а «Беркут», який втік з Києва, служитиме там, «где Родина прикажет». Як влучно зауважив один із моїх кримських друзів, — «Хотели государственный русский — получите! Теперь будем на нем молчать».

Переконаний, що нічого путнього із походу на захід у росіян не вийде. В Україні виросло покоління молоді — ровесників Незалежності, яких не зазомбуєш старим радянським гымном, не заманиш принадами вареної ковбаси за 2.20 та не викличеш у них тремтіння рук листівкою із видом на Кремль. Я за те, щоб долю України вирішували саме ті, кому у ній жити, а не ті, хто, живучи в Україні, усі 23 роки мріє померти в Росії.