Передплата 2024 ВЗ

На Тарасове слово ввели цензуру

Зробили це у рідному селі Шевченка – бо «надто революційна» його поезія

Кричущий випадок в історії незалежної України — на вір-ші нашого національного генія Тараса Шевченка українська влада наклала табу. Зробила це у день народження поета у його родинному селі Моринцях на Черкащині. Місцеве начальство (вочевидь, за вказівкою зверху) заборонило місцевій старшокласниці читати Кобзареву «Розриту могилу». Мотивувало тим, що твір — «занадто революційний». Як тут не пригадати, що цю «крамольну» поезію вилучали зі збірок Кобзаря у царські, радянські часи — бо боялися народного бунту. У нинішньої влади з її антинародним стилем правління схожі страхи. Боїться, щоб слово Шевченка не стало іскрою всенародного протестного вибуху…

Ось як кореспондентові «Високого Замку» описував відзначення 199-ї річниці з дня народження Шевченка на його батьківщині?письменник, народний депутат від ВО «Батьківщина» Олександр Бригинець:

— Приїхали ми у Моринці разом з колегами-депутатами, а там святкової атмосфери зовсім не відчувається. Зате повно міліції. Запитуємо місцевих жителів, у чому справа, а вони кажуть: сільський голова розпорядився провести урочистості ще перед… восьмою ранку. Керівники швиденько поклали квіти — і поїхали геть, наче чогось боялися. Нашим вчителям заборонили збиратися на урочисте віче через те, що, мовляв, приїде… опозиція. Не дозволили співати Шевченкових пісень нашому хору, який підготував спеціальну програму. Не дали виступити і дівчинці-школярці, яка готувалася під час велелюдного зібрання декламувати «Розриту могилу». Пояснили відмову тим, що цей вірш закликає до революції, а такі заклики робити зараз… недоречно.

Олександр Бригинець каже, що «Розриту могилу» старшокласниця того дня все ж прочитала — але тільки опозиційним нардепам. За словами політика, щоби було відновлено справедливість і Шевченкове слово могли безперешкодно чути всі і всюди, треба міняти цю антинародну владу…

Згодом депутати з Києва навідалися у село Шевченкове (колишню Керелівку, батьківщину матері Тараса Григоровича), і були вражені черговим блюзнірством — заходи з відзначення Шевченкової річниці відбувалися під прапорами… Партії регіонів, повсюдно було розставлено намети цієї політичної сили.

— З одного боку, «регіонали» піддають Шевченка ревізії, а з іншого — намагаються приватизувати його. Загальнонаціональне свято проводять як своє партійне, — каже Олександр Бригинець. — Народ обурений діями влади. А найбільше — тим, що великий поет знову виявився забороненим у своїх рідних Моринцях…

Кореспондент «Високого Замку» вирішив поцікавитися причинами такого дивного ставлення до Кобзаря у керівництва Моринської сільради, її депутатів. Секретар ради свого мобільника не піднімала, не відповідав і війт. А сільські депутати, наче змовившись, відповідали, що на Шевченкові урочистості не ходили, бо були зайняті…

До речі…

Президент України Віктор Янукович 9 березня не брав участі у покладанні квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку у Києві. Це перший за часи Незалежності глава держави, який проігнорував ці заходи. Віктор Янукович також переніс раніше на кілька днів вручення Шевченківських премій, яке традиційно відбувалося у день народження поета…

Коментар для «ВЗ»

Микола ТОМЕНКО, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації

Для цієї влади і Шевченко, і українська національна ідея є чужими. Тому й чинять як чужинці. Вони бояться спілкуватися з народом, щоб, не дай Бог, він не згадав Шевченковий «Заповіт» і не взявся буквально виконувати його заклик «кайдани порвіте!». Як сказали мені у Моринцях, місцева влада поводилася у Шевченковий день народження наче злодії, що прокралися — поклали квіти і швиденько втекли. Поставили «галочку», що відбули. Не дали прочитати «Розриту могилу», бо потрактували її як заклично повстанський вірш… Не пригадую, щоб на день народження Шевченка рівень його «пошанування» від влади був би таким мізерно низьким. Президент, напевно, десь у своєму «Межигір’ї» відсиджувався. Жодного міністра на святкуваннях не було, як і голів Черкаської ОДА, обласної ради. Єдине, чого не забули «регіонали», — притягнути зі собою партійні намети. Складається таке враження, що знайшли в архівах відомості про те, що Тарас Григорович був членом Партії регіонів…

Всі заяви влади про її любов і повагу до Шевченка — показушні, нещирі. Для них він — чужий, навіть ворожий…

Нам треба активно формувати громадський комітет з відзначення 200-річчя від дня народження Шевченка, бо на владу сподіватися нічого. Треба контролювати кошти, які вона виділяє під майбутні заходи. Бо те, що ми почули з уст голови Черкаської ОДА,— жах! До ювілею Шевченка вони збираються за бюджетні кошти збудувати церкву Московського патріархату, біля могили Шевченка хочуть пропагувати «русскій мір». Також хочуть будувати готельно-ресторанний комплекс, мармуровий іконостас в дерев’яному Успенському соборі XII століття, де відспівували Шевченка. Це — маразм! Це нічого не має спільного з повагою до Шевченка, до людей, які тут народилися...

(Вірш Великого Кобзаря, який заборонили читати на його батьківщині)

Тарас ШЕВЧЕНКО

Розрита могила

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась,

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

«Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись

На широкім світі,

Панувала… Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати».

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Що там схоронили

Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали б діти, мати не журилась.

1843 р.

Схожі новини