Ніка Нікалео: «Коли одружилася з бельгійцем, поставила умову — я з Україною не розлучаюся»

…Я знайома з Нікою давно, неодноразово відвідувала у Львові її презентації книг та культурні івенти (торік в Будинку воїна Ніка заснувала виставку півоній, ідея якої народилася з її книжки «Квітникарка»). Ніка — очолює благодійний фонд «Розвиток громади»…

Нещодавно Ніка Нікалео стала учасницею бельгійської літературної еліти, також входить до лав Обʼєднання українок у Бельгії, очолює напрямок культури та освіти. Письменниця з міста Лева стимулює російськомовних українців у Бельгії переходити на українську мову. Привозить їм українські книги, заохочує до волонтерства.

Разом із Львівським жіночим літературним клубом Ніка видала девʼяту книгу «Львів. Ночі, Світанки» про перші три місяці волонтерської роботи під час широкомасштабного вторгнення рф. Книга завершує цикл оповідань про стиль життя у Львові - традицію кавування, літературні зустрічі, концерти…

«Вимушені переселенці мають у Бельгії багато побутових проблем»

«Свою літературну та благодійну діяльність реалізовую не лише в Україні, а й у Бельгії, — розповідає Ніка Нікалео журналістці „ВЗ“. — Допомагаю українцям-переселенцям влаштувати в Бельгії своє життя. Вони мають багато побутових проблем, які самостійно складно вирішити. Я знаю нідерландську мову (з фламандським акцентом) та розумію, як тут працює державний устрій. Допомагаю людям із оформленням документів в соціальних службах, зокрема з перекладами. Якщо це школяр, пояснюю про систему освіти в Бельгії. Якщо це лікарня — треба розповідати нашим людям про страхування. Бувають складні переклади — бувають нелегкі життєві ситуації».

Хамиш соціальному працівнику — готуйся втратити соціальну допомогу!

Українські ВПО у Бельгії отримують скромну соціальну допомогу. На маму з дитиною дають 1740 євро. Життя в країні - дороге, майже як у Швейцарії. Оренда скромної квартири коштує 900−950 євро, а комунальні послуги обходяться у ще кількасот євро. Лише вода коштує 150 євро на місяць. На харчування залишається плюс-мінус 400 євро. Для високих цін у Бельгії - це вкрай мало для нормального життя.

«Українським жінкам-переселенцям, які мешкають в Бельгії з дітьми, вкрай складно, — наголошує Ніка Нікалео. — Якщо не мають з України жодної фінансової допомоги, то не знають, як звести кінці з кінцями…».

Бувають випадки, каже, Ніка Нікалео, що деякі українці у зверхньому тоні скаржаться соціальним працівникам Бельгії на мізерну допомогу. Для ментальності бельгійців це неприйнятно — є випадки, коли скандалістам скасовують виплати. Ніка розповідає, бельгійці стримані і не надто показують свої емоції. Часто не розуміють українців, які активно жестикулюють і підвищують тон розмови в державній структурі. Сприймають це як неповагу до них та своєрідну агресію… На бельгійців не надто діють аргументи, мовляв, ваша держава платить мізерну допомогу ВПО у той час, як Україна стоїть захисним щитом для Європи.

Деякі розчаровані життям в Бельгії українці повертаються до України. Адаптація в європейських країнах, де життя дороге і високі стандарти — ще той квест. Нещодавно у Європарламенті презентували багатомовну книгу Ukrainian stories про адаптацію українських жінок за кордоном до повномасштабного вторгнення рф і після. У книзі розповідають про різні життєві історії українок та українців, які знайшли в країні шоколаду другий дім. Чимало переселенок з України відкрили в Бельгії свій бізнес — студії краси, ресторани, консалтингові послуги. Ніка зауважила, що книга яскраво демонструє, що досвід вимушеної еміграції аж ніяк не можна порівнювати із добровільним рішенням переїхати в іншу країну.

Як бельгійці допомагають українській армії?

Бельгійські благодійники та волонтери, каже моя співрозмовниця, з першого дня великої війни допомагають ВПО в Україні. Торік закупили для хоспісу селища Олесько, що в Бузькій громаді Львівщини, сушильні машини та смаколики. Цього року в цей хоспіс купили наматрасники на ліжка та привезли пасхальні ласощі. Також допомагають хоспісу в селищі Журавно, що у Стрийському районі. Напрямок допомоги хоспісам підтримує Брюссельський осередок Обʼєднання українок Бельгії.

«Коли на паску привезли до хоспісу подарунки — плакали, — продовжує Ніка Нікалео. — Важко усвідомлювати, що старенькі залишилися самі, вони очікували від нас подарунків. Опікуємося також двома інтернатами — в Новому Роздолі та Буковому. Співпрацюємо з військовими — оголошуємо збори для придбання необхідних речей для роботи ППО Львівської області. А до дня матері разом із Львівською обласною спілкою соціального захисту та сімей загиблих організовуємо свято в Будинку офіцерів».

— Ніка, у вас неймовірно романтична історія заміжжя з бельгійцем Юргеном. Як ви познайомилися?

— Я вийшла заміж за бельгійця Юргена за рік до широкомасштабного вторгнення рф, а познайомилися через благодійний фонд «Розвиток громади». У 2018 році фонд збирав кошти на пересадку печінки одному хлопцю. Звернулася у Львові до знайомої, яка працювала в одному з банків міста. Випадково зʼясувалося, що одна французька організація (схожа за стилем роботи до клубу «Ротарі Україна») шукає дітей з рідкісними захворюваннями і готова допомогти грошима. Юрген був одним з членів цієї організації, має філії в Бельгії, Монако, Франції. Організація переказала нам 20 тисяч євро на лікування хлопця.

Так я познайомилася з Юргеном: надіслала відео про хлопчика та Львів. Юрген зателефонував мені і сказав, що терміново збирається до Львова, бо в нього тут справи. Спитав, чи я змогла б бути його перекладачем. Привіз в офіс благодійного фонду сім кілограмів бельгійського шоколаду. Його навіть за шоколад затримали на кордоні. Юргену довелося пожартувати, що така кількість шоколаду для підтримки його ваги. Про львівський шоколад Юрген сказав, що нічим не гірший за бельгійський.

А мені Юрген подарував два кущі жовтої півонії сорту Бартзелли. Спеціально поїхав за нею у розплідник за 180 кілометрів від дому. Ця жовта півонія тепер росте у саду «Квітникарки».

Юрген працює топ-менеджером американської компанії, має сина. Я в добрих стосунках з сином чоловіка.

Бельгійці не надто романтичні, вони прагматичні. Але мій чоловік розуміє, що свою кохану дружину треба зустрічати з квітами, коли я прилітаю з України.

Коли ми одружувалися, я поставила чоловіку умову — я з Україною не розлучаюся. Юрген допомагає в моїх волонтерських справах. Недавно в Бельгії був шаховий турнір, тож коханий чоловік заснував дві премії - для наймолодшого учасника турніру і для жінки. Підтримує мої збори на дрони, мої літературні проєкти.