Причина «Великого вимирання»: науковці з’ясували, чому потепління океанів знищило палеозойську фауну

Ці зміни, викликані масштабними вулканічними виверженнями та викидами парникових газів, безповоротно змінили структуру морських екосистем, визначивши сучасний вигляд океанічного дна.

Дослідники вперше порівняли біологічні особливості груп, що зникли, та тих, які змогли вижити. Протягом 280 мільйонів років до катастрофи на морському дні домінували малорухомі донні фільтратори з повільним метаболізмом — брахіоподи (плечоногі безхребетні) та морські лілії. Експерименти в лабораторіях Стенфорда показали, що хоча палеозойська фауна могла жити за низького вмісту кисню, її обмін речовин виявився абсолютно непристосованим до підвищення температур. Зі зростанням температури потреба організмів у кисні різко збільшувалася, але примітивна будова тіла, слабкі м’язи та зябра брахіоподів не дозволили їм компенсувати цей дефіцит, що призвело до їхнього масового вимирання.

Натомість активніші види з вищим рівнем обміну речовин — рухливі равлики, двостулкові молюски, риби та голкошкірі — успішно пережили кризу. Завдяки розвиненим м’язам і зябрам, які еволюційно виникли для пересування та хижацтва, ці тварини змогли адаптуватися до екстремальних умов. У результаті палеозойські лідери брахіоподи поступилися місцем молюскам: сьогодні у світі налічується лише близько 400 видів брахіоподів проти 10−15 тисяч видів двостулкових. Автори роботи наголошують, що це дослідження є серйозним попередженням для людства, адже сучасне потепління океанів через викиди СО₂ відбувається в сотні разів швидше, ніж під час «Великого вимирання», і за найгірших сценаріїв може спровокувати аналогічний колапс морських екосистем.