Заручники без строків: як росія утримує українців у міграційних центрах замість депортації

Українці, серед яких колишні політв'язні, особи після відбуття покарання в російських колоніях та люди без російських документів, опиняються в ізоляції в так званих «міграційних центрах» рф. Мережа цих закладів активно розростається з 2014 року. Формально вони відрізняються від звичайних в’язниць дещо м’якшими умовами, наприклад, можливістю періодично користуватися телефоном та меншою кількістю персоналу. Проте за своєю суттю це залишається повноцінним позбавленням волі.

Офіційним приводом для затримання російська влада називає порушення міграційного законодавства. На практиці ж українців після звільнення з колоній не депортують на батьківщину через треті країни, а примусово переводять до цих центрів. Хоча за законами самої росії таких осіб мають просто доправити до кордону і відпустити, москва свідомо блокує цей процес. Юридично затримані не є військовополоненими, але російська сторона використовує їх для «тасування колоди» під час обмінів, намагаючись віддати цивільних замість українських військових чи політичних в’язнів.

Окрім створення штучного обмінного фонду, заблокованих українців намагаються примусово залучити до лав російської армії. У центрах утримання працюють спеціальні вербувальники, які отримують грошові премії за підписані контракти. Російські силовики шантажують усіх іноземців, зокрема вихідців із Центральної Азії, проте громадян інших держав після відмови з часом усе ж депортують. Для українців ситуація критична: вирватися звідти без згоди на участь у війні проти власної держави можна лише за умови випадкового потрапляння до списків на обмін. Ті, хто чинить опір тиску та відмовляється воювати на боці росії, залишаються в ув’язненні без жодних визначених термінів.