Учені розповіли про «НЛО», що стежили за ядерними випробуваннями: сенсаційна правда про аномальні спалахи

Учені проаналізували незрозумілі зіркоподібні спалахи на знімках Паломарської обсерваторії в Каліфорнії, зроблених у період від 1949 до 1958 років.

Відомо, що у результаті дослідження вони зробили сенсаційний висновок, що ці спалахи статистично пов’язані з ядерними випробуваннями й повідомленнями про НЛО.

Про це пише видання Live Science.

Загалом вчені дослідили близько 2000 фотопластин, на яких зафіксовано швидкоплинні точки світла, відомі як транзієнти.

Виявилося, що дивні спалахи з’являлися в дні випробувань ядерної зброї часів Холодної війни або близько до них, а також збігалися з кількістю повідомлень про НЛО.

За підрахунками науковців, ймовірність виникнення транзієнтів протягом 24 годин після наземних ядерних випробувань, проведених США, СРСР або Великою Британією, була на 45% вищою.

Ба більше, кожне додаткове повідомлення про НЛО відповідало збільшенню кількості транзієнтів на 8,5%.

Дослідники дійшли висновку, що ці явища можна описати як «невипадкові зв’язки» між транзієнтами, ядерними випробуваннями і спостереженнями НЛО.

Вони наголосили, що це відкриття перегукується з давніми припущеннями про те, що інопланетяни можуть спостерігати за ядерною діяльністю людства.

Однак, автори дослідження зауважили, що дані не доводять жодного причинно-наслідкового зв’язку.

За словами співавтора дослідження, анестезіолога з Медичної школи Університету Вандербільта в Теннессі Стівена Брюля, який цікавиться НЛО, для інтерпретації зафіксованих спалахів було виключено деякі найпростіші пояснення.

Тепер, на його думку, потрібно хоча б розглянути ймовірність того, що це можуть бути штучні позаземні об'єкти.

З таким поясненням зафіксованих спалахів багато науковців не згодні.

Зокрема, деякі астрономи припускають, що розгадка, ймовірно, криється не в небі, а в недосконалості фотопластинок і ненадійних записах того часу.

За словами директора Центру астрофізики Джодрелл-Бенк при Манчестерському університеті у Великій Британії Майкла Гарретта, який не брав участі в дослідженні, науковці творчо підійшли до використання архівних даних, але їм варто бути обережними із занадто буквальною інтерпретацією результатів.